Екскурсія по плантації: як вирощують та обробляють гвоздику на Мадагаскарі
Колишній музикант Ілля Клейменов в 2010 році переїхав на Мадагаскар та зайнявся вирощуванням гвоздики, ванілі і кориці. Захоплюючу історію підприємця Agri-gator публікував раніше. Сьогодні ж ми навідалися у володіння плантатора, для того щоб на власні очі побачити як виглядає господарство фермера і як відбувається процес збору та обробки гвоздики.
На сьогоднішній день плантація ванілі і гвоздики Іллі Клейменова становить близько 30 га, і вміщує 7,5 тисячі опікунів для ванілі, до кожного з яких вже підсаджені ліани, а також близько 5 тисяч дерев гвоздики і 5 тисяч дерев кориці.
Так виглядає гвоздика в незвичному для нас вигляді. Вже стигла, але ще не ферментована.
Пора збирати перший урожай.
«Вирощуючи гвоздику, плантатор домагається однієї мети – отримати максимально великі плоди з неушкодженим бутоном, – розповідає Ілля Клейменов. – В цьому і вся складність. Чим більше сиру – тим більше дірок, з іншого боку, чим більше дірок – тим менше сиру!” – жартує фермер.
“Іншими словами, плантатор чекає того моменту, коли бутони максимально великі, але ще не розкрилися. Це буде ТОП і вищий сорт! На фото нижче вже бутони вже починають дозрівати».
«Перед фермером завжди виникає дилема. Як можна бачити на знімку нижче, бутони формуються не в один час. На гроні є вже великі, а є ще дуже маленькі. Коли ж рвати? У всіх своє рішення. Хтось допускає розкриття перших бутонів, але чекає дозрівання інших і вже потім рве всю масу.
Хтось навпаки – зриває всі відразу, тим самим збільшуючи відсоток “бебі Клов” (несформованих бутонів) в загальному врожаї» – ділиться фермер.
За словами Клейменова, на цьому знімку оптимальний стан грони для збирання врожаю. Таку грону можна зривати усю.
“Така гвоздика вважається браком і називається у професіоналів “сон тет” (безголова). Ціна готової продукції безпосередньо залежить від відсотка такої гвоздики в загальному тоннажу. Чим її більше – тим продукція дешевше. У нормі, відсоток безголової не повинен перевищувати 2-5%.
В ідеалі краще рвати не всі відразу, а тільки почервонілі гвоздички” – розповідає Клейменов.
“Про ступінь готовності (умовно): “невинно-молочна”, вершково-рожева “,” червона-Меріголд “. В ідеалі треба рвати ту, що посередині.
Після збору відбувається сушка гвоздики. Первинна сушка проходить обов’язково на сонці і дуже тонким шаром, – так треба для кращої ферментації.
Після 6 годин на сонці гвоздика потроху стає звичного для нас коричневого кольору.
Від моменту, коли гвоздика стане повністю коричневою, можна сушити вже шаром 4 – 10 см. Наступний етап обробки гвоздики полягає в її очищенні від домішок. Звичайні домішки: плодоніжки, листя і т.д. Продукцію очищають виключно вручну, тому що при механізованому очищенні можуть бути похибки у вигляді великої кількості браку.
Заключний етап – упаковка в мішки по 50 кг і завантаження до контейнеру.
Читати також: Власник плантації: Майбутнє ринку спецій в екстрактах