Переїхати на Мадагаскар та вирощувати ваніль: історія колишнього музиканта, який став плантатором

У житті кожного трапляється переломний момент, коли ти переосмислюєш своє життя, та розумієш, що тобі потрібно рухатися іншим шляхом. Подібне трапилося і з Іллею Клейменовим – чоловік, який все життя займався музикою, в 2010 році купив квиток в один кінець до Мадагаскару, та зайнявся купівлею і перепродажем спецій, якими славиться острів. Всього через кілька років він купив власну плантацію та наразі вирощує там гвоздику, перець і ваніль, – пише Agri-gator

«На Мадагаскарі я вперше опинився в 2010 році за рекомендацією мого знайомого, йому там дуже сподобалося. Мені теж хотілося чогось нового. Я купив квиток, та 1 квітня, як зараз пам’ятаю, полетів на острів. Я хотів спробувати там пожити»- згадує Ілля Клейменов.
«Я полетів на острів з пляшкою «Радянського шампанського» та купою важких гостинців. В аеропорту мене зустріли місцеві, у яких я зупинився в перші два дні. Потім я зустрівся з керівником організації російськомовних малагасійців (основне населення Мадагаскару. – прим.ред)» – розповідає Ілля.
За словами Клейменова, до Мадагаскару він не був ні в Африці, ні в Азії.

«У мене стався культурний шок, але потім я поїхав по острову, і мої очі вже звикли до місцевого життя. Мені все сподобалося. На мій погляд, тут абсолютно безпечно. За десять років проживання на Мадагаскарі я всього один раз бачив бійку. Тут народ дуже мирний, вони завжди обходять гострі кути »- додає чоловік.

Як зізнається Ілля Клейменов, на острів він приїхав з невеликою сумою грошей. Виручили друзі з Одеси – вони на той момент довгий час займалися спеціями і запропонували Клейменову скуповувати прянощі на Мадагаскарі на їхні гроші, щоб їм йшов певний відсоток.
Поступово чоловік почав розвивати бізнес – скуповувати у місцевих селян перець, гвоздику, корицю і ваніль, переробляти їх і експортувати. Справи йшли з самого початку так добре, що Клейменов зняв великий будинок та придбав хорошу машину.

«Коли займаєшся прянощами, потрібен пристойний оборот. Починається кампанія. Селяни збирають дозрілий урожай, починають його продавати. Кампанія йде обмежений час, скажімо, два місяці. Ось за ці два місяці тобі потрібно скупити якомога більше перцю, щоб потім перепродати і отримати свій прибуток. Тобто від тієї кількості грошей, яку ти можеш витратити на закупівлю, безпосередньо залежить твоя прибуток. Ці гроші потрібні в короткий період часу. Зумів ти за кампанію купити 60 тонн – ти ними і оперуєш» – розповів підприємець.

В кінці 2011 року Клейменов закупив близько 60 тонн спецій приблизно на 400 тисяч доларів. Після цього їх привезли на склад, обробили, упакували і почали експортувати.
«Перший час ми продавали перець на Україну, потім у нас була пробна партія в ПАР, більше нікуди не відвантажували. А гвоздику ми відправляємо по всій планеті»- додав бізнесмен.

«Коли почали цим займатися, у нас не було ніякого досвіду. Ми просто сіли в машину і поїхали закуповувати. Ми перейнялися показниками якості, дізналися, яка повинна бути вологість, закупили прилади, якими її вимірюють, дізналися, що таке щільність перцю і якою вона має бути. Спочатку помилялися. Купували брудний, мокрий, легкий перець. Згодом помилок стало менше, і ми вже могли обробляти великі обсяги – по три тонни в день »- розповів Ілля Клейменов.

“У цьому бізнесі, коли займаєшся закупівлями, завжди потрапляєш на те, що ціна на спеції нестабільна. Вона може падати, може рости. Коли ми починали, ціна на гвоздику була 4,5 тисячі за тонну, в 2015-2016 році досягла майже 14 тисяч доларів за тонну, і зараз вона знову впала десь до 6 тисяч”.

“Ми вирішили, що треба стати виробниками, створити свою плантацію – тоді не доведеться залежати від коливань ринку, і все одно будемо отримувати свій прибуток. Три роки тому затіяли цю епопею, і зараз у нас дві основні культури – гвоздика і ваніль. Якщо ви подивіться на доходи Мадагаскару з експорту, побачите, що ваніль і гвоздика займають лідируючі позиції. Також успіхом користується нікелева руда. Але так як залізти в нікелевий бізнес іноземець не зможе, ми спробували те, що більш-менш прибутково” – зазначає підприємець.
Читайте також: Артем Гудков: Український агроекспорт до Субсахарської Африки може збільшитися мінімум на $ 10 млрд

“Ми купили ділянку площею 15 гектарів, три з яких засадили ваніллю і два – гвоздикою. Почали з того, що заїхали в абсолютно безлюдне місце на Мадагаскарі, з наметами, персоналом, обладнанням, з двома дітьми – доньці тоді було чотири місяці. Поставили намети і насамперед побудували собі маленьке село, щоб в ньому жити, потім почали закладати плантацію”.

“Наразі в нас близько 7-8 тисяч опікунів для ванілі. Опікуни – це дерева, на яких ваніль зростає як ліана. Плюс посаджено близько 3-4 тисяч дерев гвоздики і стільки ж дерев кориці” – додає бізнесмен.

Як зазначає Клейменов, щоб «поставити на ноги» таку плантацію разом із землею, необхідно близько півмільйона доларів. Сюди входить покупка землі, зарплата персоналу, споруда необхідної мінімальної інфраструктури, всякі санітарні блоки; два склади – продуктовий та для матеріалів; будинок для людей і зміст самої плантації, поки вона не починає плодоносити. Плантацію потрібно періодично чистити, щоб вона не заростала, удобрювати, дивитися за персоналом, тому що якщо перестанеш стежити – перестануть працювати.

“Потрібно тут перебувати і в усьому цьому варитися, інакше працювати нічого не буде” – наголошує підприємець.

“На гектар землі потрібно 4-8 чоловік. Це особливо стосується ванілі, тому що за нею потрібно постійно дивитися і підв’язувати її. Ваніль зростає дуже швидко. Якщо за нею не стежити, то вона почне повзти по землі і пускати в неї коріння, а це погано для плодів. Далі починається період запилення, все ванільні квітки запилюються вручну. Ваніль – трудомістка плантація, яка вимагає постійного щоденного контролю, але з неї і прибуток відповідна. У минулому році ваніль коштувала 500 доларів за кілограм оптом. Грубо кажучи, у нас один-два кущі приносять такий прибуток” – розповідає Клейменов.

“Зовсім інша справа – гвоздична плантація. Заклали плантацію, дерева підросли, і ти бачиш, що вони вже не загинуть. Після цього потрібно все це чистити чотири рази на рік, щоб не заростало, вносити добрива і розорювати контрольну смугу, щоб місцеві «піромани» випадково не спалили твою плантацію – аборигени тут до сих пір практикують підсічно-вогневе землеробство. На закладеній гвоздичній плантації потрібно бути присутнім 2 місяці в році, щоб зібрати урожай, обробити і відвантажити. Решту часу ти можеш просто жити собі на втіху і подорожувати. Гвоздика в цьому сенсі – пряма протилежність ванілі” – додає Ілля.
“У вересні нашій плантації виповнилося три роки. У цьому році у нас буде перший урожай гвоздики наперекір усім, хто говорив, що він можливий лише на 7-8 рік. Це вже підтверджено, тому що на 30% дерев є бутони. Зрозуміло, що перший урожай буде маленький. А що стосується ванілі, раніше, ніж на четвертий рік вона не плодоносить. У цьому році вона повинна відцвісти, і готові стручки ми будемо збирати з квітня по червень наступного року” – зазначає бізнесмен.

“Це довгий бізнес: потрібно багато вкласти і чекати. Зате ти отримуєш робоче підприємство, в яке потім вкладаєш мінімум і отримуєш гарантований прибуток. Причому це на століття – гвоздикове дерево живе 250 років, ще й залишаєш бізнес нащадкам.

«Наразі наша основна мета – повністю окупити вкладення. Після цього ми спробуємо створити власний бренд. Важко, може, це обійдеться ще дорожче, ніж плантація, але це в багато разів збільшить вартість продукту. Друга мета – організувати на місці остаточну переробку продукції. Ми хочемо поставити тут комплекс для отримання CO2-екстрактів з наших спецій. Це найсучасніше обладнання на сьогоднішній день, яке дозволяє добувати ефірні масла. Але при цьому ми не хочемо зупиняти виробництво традиційної продукції» – додав Ілля Клейменов.

Читайте також: Колишні айтішники стали фермерами і заробляють на спаржі

Agri-gator за інформацією bfm