Будні грецького фермера: чому оливкова олія екстра-класу не може коштувати дешево

Важко уявити собі місце на земній кулі, яке б більшою мірою асоціювалося з оливками та їх вирощуванням, ніж Греція. Багатий досвід, стародавні традиції вирощування і переробки продукту, дивовижна природа – все говорить на користь реалізації цієї прибуткової бізнес-ідеї. На сьогоднішній день країна виробляє понад 2,2 млн. тонн оливок щорічно, а майже 60% оброблюваних земель використовуються для вирощування оливкових дерев.
Про те, наскільки важко вести бізнес на вирощуванні оливок, розповіла Марія, дружина грецького фермера, який більше 20 років займається цією культурою, – пише Agri-gator

У грецького фермера Яніса близько 7 тисяч оливкових дерев. Це угіддя в різних місцях Криту. Частина землі належить родині аграрія, а ще частина перебуває в оренді. За словами його дружини Марії, сьогодні далеко не всі власники оливок можуть зібрати врожай самостійно.

«Самотня бабуся, бізнесмен, якому не до того – такі люди підписують договір з фермером і отримують відразу готову олію. Врожай ділять 50 на 50. Так є сенс доглядати за деревами добре, щоб отримати більше оливкової олії» – розповідає дівчина.

«Зібрати врожай з тисяч дерев самостійно дуже важко, тим більше, що фермер обмежений за часом. Дуже стиглі оливки просто впадуть та залишаться на землі. Тому Яніс наймає помічників. Взимку на Криті не сезон, і попрацювати на зборі оливок бажаючих чимало. Є серед них і багато гастарбайтерів з Албанії, Пакистану. Навіть був помічник із Зімбабве» – зазначила Марія.

За її словами, в середньому помічникам платять по 30 євро в день. Якщо людина досвідчена і працює добре, то може отримати більше.
«Яніс дуже вимогливий керівник. В першу чергу чоловік мотивує своїм прикладом: працює з повною віддачею. Тому мало хто витримує з ним весь сезон збору врожаю, з першого до останнього дня.

Робота непроста, фізична. Весь день потрібно прочісувати дерева спеціальним інструментом. По-грецьки він називається «Верга». Це палиця з насадкою, схожою на пальчики фену або оленячі роги. “Роги” і збивають оливки. Працюють верги від генератору» – додала Марія.

Оливки, збиті вергою, падають на дбайливо розстелені під деревами мережі, прямо з листям. Звідти їх збирають в мішки, в кожному міститься приблизно 80 кілограмів. За день вдається зібрати 20-25 мішків. Це повний кузов пікапа.
«Після того, як весь світловий день провів з вергою в руках, а потім занурив важкі мішки, треба вирушати на фабрику віджимати масло. Чим раніше це зробити, тим кращою буде якість масла»- розповідає Марія.
У такій “блендер” як на фото нижче потрапляють промиті водою і очищені від листя оливки (разом з кісточками, тому що в них теж є масло). Кісточки залишаються цілими, а “місиво” вирушає далі в фільтр, щоб їх відсіяти.

За словами Марії, на кісточках оливок місцеві фабрики непогано заробляють, виходить практично безвідходне виробництво. “У Греції кісточки – це майже дерево. Ними навіть топлять будинки” – додає дівчина.
Наступний етап – центрифуга. Так от оливкової олії відокремлюють воду. І на завершення останні фільтри, щоб отримати чистий продукт.

«На фабриці фермер обов’язково контролює процес виробництва олії. Бо якщо не відіжмеш ти, то відіжмуть у тебе. Ніхто ніколи не знає напевно, скільки саме масла міститься в оливках»- зазначає дівчина.

За словами Марії, фермер, який займається оливками має практично цілодобову зайнятість.
“З цієї причини, а також за умови того, що це 100% handmade виробництво – якісна оливкова олія extra virgin не може коштувати дешево» – додала дівчина.
Agri-gator