«Соціально – відповідальні підприємці повинні об’єднуватися в кластери”, – Зиновій Свереда

Чи готові українці працювати в кооперації?
Як змінювати негативні ментальні установки щодо реєстрації в кооперативи?
Та які програми готує держава для новостворених кооперативів?
Відповіді на ці питання, в ексклюзивному інтерв’ю для Agri – Gator, дає доктор соціальної економіки, Зиновій Свереда.

Згідно з даними Міністерства статистики, кількість сільськогосподарських кооперативів у минулому році – близко 1000. На Вашу думку, як зміниться ця цифра у поточному році?

 З.С.: Все залежить від кількох факторів: реформи державного управління (від МІНагро до територіальних громад), стратегії розвитку сільського господарства, запуску ринку землі. А також системи державної допомоги, хоча тут питання більше впорядкувати різні юридичні парадокси і дати максимум підприємницької свободи. Поки що все це стоїть під питанням. Тому що важливим є пріоритет: Україна вибирає розвиток сільського господарства чи розвиток сільських територій та громад? Європа вибрала розвиток сільських територій та громад, тому кооперативи були актуальними. Проте я не ідеалізую кооперативи: вони мають свої “за і проти”. Дуже важливим є об’єктивна промоція інформації, дорадництво про кооперативи, щоб селяни не мали страхів продуктивніше працювати та довіряти один одному, тому що їхній добробут залежить від них самих. Я б сказав, дуже важливим є, щоб люди взагалі більше розпочинали займатися підприємницькими аграрними справами, а в якій формі, приватній чи кооперативній, то на початку це не дуже важливо. Є велика кількість особистих селянських господарств, які ледве виживають.

Поки що немає єдиного реєстру кооперативів, щоб мати змогу перевірити щодо дотримання кооперативних принципів та визначати реальні потребу в державних дотаціях. Дану роль можна було б впорядкувати через територіальні кооперативні та фермерські асоціації.

В одному із інтерв’ю Ви казали про проблему лобізму та про тих осіб, котрі стримують прийняття ефективних законів. Чи може подолати цю ситуацію об’єднання малого і середнього бізнесу у кооперативи?

З.С.: Чимало підприємців є індивідуалістами, тому об’єднувати їх в кооперативи не є легким, бо вони звикли приймати швидкі рішення повністю на свій ризик розсуд. Тому, на початку, малий і середній бізнес краще було б об’єднювати у асоціації малого і середнього бізнесу, а не в кооперативи. Кооперативи є актуальними для розвитку місцевих громад, селян, що мають земельні ділянки, паї. Проте і тут все залежить від рівня освіти, етики праці, відносин, професійності. Підприємців можна об’єднати у кластери, які мають багато спільних ідей з кооперацією. Тобто, не є стільки важливим юридична складова, як промоція кооперації як культури співпраці між людьми.

 

Потрібна промоція кооперації як культури співпраці між людьми

 

Лобізм – це складова демократії. Хочеш закон? То потрібно уміти об’єднатися з іншими щодо захисту своїх інтересів, створювати профільні профспілки, бути членом політичних рухів і т. д. Твоя пасивність – це передати комусь право вирішувати за тебе. Коли немає пропозицій від селян і фермерів – то хтось презентує свої інтереси. Тому в демократії не потрібно критикувати інших, що пишуть закони для себе, але й запитати: а що я зробив для того, щоб були захищені і представлені мої інтереси? Незважаючи на багато недосконалостей, наші закони дають багато можливостей, якими люди не користуються.

 

Наші закони дають багато можливостей, якими люди не користуються

Із чого потрібно починати реформу кооперації?

З.С.: Реформа має розпочинатися з правди, тобто, показувати ту соціологію і дані, які є об’єктивними. У нас стрімко вимирає село, маємо соціальні хвороби, руйнується якість грунту, неефективні методи праці, низька продуктивність. Радянський Союз винищив найважливіше: це середній клас. Це були активні організовані люди та родини. Саме з цього і потрібно розпочинати, тобто, заліковувати дані рани. А це: якісна освіта відповідно до запитів ринку, створення креативних експерементальних інститутів, нові методи планування територій та громад. Ми цим займаємося, проводимо тренінги та семінари, і мусимо сказати: у нас є великий потенціал серед людей, але якщо не буде законодавчих реформ, то і це втратимо. Наприклад, люди не хочуть реєструватися в кооперативи, тому що будь-які офіційні доходи можуть припинити їм субсидії. Або не можуть отримати дотації на корову, тому що є невпорядковане питання щодо фопу і щодо ведення приватної сільсько-господарської діяльності без юридичної особи. Немає системи мікро-фінансування, банки не бажають кредитувати новостворені малі підприємства чи кооперативи. І навіть застави на депозити від інших фірм не завжди бажають приймати. Про все це говориться роками, але належної реакції немає. Реформи потрібно розпочинати комплексно: від кредитової, обслуговуючої кооперації до ринків збуту.

 

Які програми закладено у бюджеті 2019 на розвиток кооперації?

 З.С.: Кожного року є програми уряду для сільського господарства. Фінансування галузі можна побачити на сайті мінагро . Проте проблема в іншому: їхня доступність, вимоги та продуктивність. Наприклад, є компенсація за сільсько-господарську техніку, проте лише українського виробництва. Або обладнання, але теж тільки деяких українських виробників. Для багатьох фермерів чи селян це не завжди актуально. Крім того, у нас мало кооперативів. Нам потрібно створити ефективну програму перехідного періоду для новостворених кооперативів. Тут потрібен кооперативний банк або кредитні спілки, принаймні, кооперативна програма у межах державного банку. Всі бажають гарантій. А гарантами можуть виступати кооперативні асоціації або федерації, що мають відповідних спеціалістів.

Тобто, держава мала б працювати не лише через окремі кооперативи, але більш продуктивно – це територіальні кооперативні, фермерські асоціації, організації малого і середнього бізнесу, федерації та профільні об’єднання. На початковому рівні, допомагати селянам різними видами дотацій та державних допомог у випадку, якщо вони є членами даних місцевих та загально-національних об’єднань. Функції дорадництва та навчання, інформаційної промоції передати даних структурам, що зможуть отримувати компенсацію від держави за дану діяльність. Дану роботу вони будуть робити ефективніше, аніж державні структури, тому що є зацікавлені у збільшенні членів своїх організацій. На початковому етапі, асоціації та союзи можуть виступати спів-гарантами отримання початкового капіталу та кредитування. Згодом, асоціації та федерації мали б функцію менторства та супроводу селян, ОСГ, ФОПів.

Чому кооперативи створюються з такою «неохотою», зважаючи на те, що наразі є всі умови для фермерів? (наприклад, державна програма з відшкодування кооперативам 70% вартості обладнання)

З.С.: Кооператив – це не просто юридична особа, часто, це довга історія родин, громад, партнерів. Це, свого роду, велика родина, яка має високий рівень довіри між собою, але і чітко прописані права і обов’язки. Є питання ризиків та системи управління. Потрібен перехідний період, тобто підтримувати сімейні фермерські господарства, розвивати освіту серед населення, а згодом вже створювати кооперативи. Тут справа не в компенсації техніки чи обладнання,  а що я з цим буду робити, і куди продам мою продукцію.  А тут вже потрібна організована команда спеціалістів.

 

Кооператив – це велика родина, в якої чітко прописані права і обов’язки

 

В Україні дуже багато молока «другого сорту» – з домішками, розбавлене водою, і т.д. Але при цьому, є також багато виробників, котрі намагаються робити продукцію згідно євростандартів. На Ваш погляд, на якому етапі «до Європи» українці знаходяться наразі? Чого не вистачає, і які наші слабкі сторони?

З.С.: Ми знаходимося на перехідному етапі. Наразі вимоги до молока регулюються Національним стандартом ДСТУ 3662-97 «Молоко коров’яче незбиране. Вимоги при закупівлі».

Поступово будуть закуповувати молоко від населення лише для технічних цілей. Закупівля молока від населення має багато ризиків: є неможливим прослідкувати, на якому етапі молоко втрачає якість. Які санітарні умови, чистота відра і т. д. Бажаємо цього чи ні, але реформи потрібні. Майбутнє України – це спеціалізовані молочні ферми до 40 корів у власності тих селян, що бажають і надалі працювати в тваринництві. Крім того, будуть утворені великі господарства. Але 1-2 корови – це буде для аматора, або просто для особистого використання. Бо продати молоко буде неможливо. Через це пройшла уся Європа: усі ми хочемо гарантій від інших.

Чи готові взагалі українці працювати в кооперації? Які програми можуть їх залучити та мотивувати?

З.С.: Селяни та громади бажають працювати. У нас є багато ініціативних людей. Ми проводимо тренінги і семінари по кооперації, соціальному підприєству і бачимо, що багато молоді є дуже зацікавленими в даних темах, беруть участь і пишуть свої бізнес-плани, проекти, шукають донорів та фінансування самостійно. Цікавими є розвиток садівництва, овочів, тепличного господарства, різних культур. Проте потрібно вивчати виклики та потреби ринку, тобто відштовхуватися не тільки від власних переконань, а від прогнозів та потреб замовників, експортерів, зокрема: вивчати попередньо на що і який є попит. Тоді можна змінімізувати ризики. Крім того, переходити до переробки. Зупинитися лише на сировині – це постійно залежати від цінової політики закупівельника. Переробка потребує праці над собою і  знаннями. Майбутнє кооперації – це ефективні плани розвитку на рівні об’єднаних територіальних громад, регіонів, співпраця є науковими місцевими вузами, інновації та нові методи, сталий розвиток територій та громад. Все це буде реалізоване поступово. Дуже важливим є реформа державного управління, спрощення отримання дотацій та кредитів, нові форми контролю, перевірка якості продуктів та грунтів. Головне – щоб люди бачили себе в кооперації і відчували практичний зиск та прибуток. Тоді ми відродимо ефективну кооперацію та солідарність.

Дарина Востокова, журналіст Agri – Gator