Озвучено методи контролю основних шкідників кукурудзи – AgroNews
Для одержання високих і сталих врожаїв, фітосанітарний стан кукурудзяних полів потребує посиленої уваги та дотримання чітких зональних інтегрованих систем захисту рослин від шкідників, які включають організаційно-господарські й агротехнічні заходи, впровадження стійких сортів і гібридів, застосування біологічних (мікробіопрепаратів і ентомофагів) та хімічних препаратів. Про це йдеться в матеріалі Домінуючі шкідники кукурудзи та контроль їх чисельності.
Велику роль у зниженні чисельності личинок ґрунтових фітофагів відіграє:
обробіток ґрунту (вчасне дискування після зайнятих парів і ранніх культур, міжрядний обробіток ґрунту, лущіння та культивація);
дотримання сівозміни, яка дає можливість забезпечити культури кращими попередниками, що не мають спільних шкідників;
внесення добрив — фосфорно-калійні добрива сприяють підвищенню стійкості кукурудзи до кукурудзяного метелика, а внесення азотних — знижує чисельність личинок ЗКЖ. Оптимальні дози добрив на рівні N45 Р30 К30 кг/га діючої речовини стримують розвиток стеблового метелика і бавовникової совки, а збільшення доз призводить до значного посилення шкодочинності обох шкідників.
Для контролю популяції інших небезпечних шкідників кукурудзи важливе значення має:
1. Обробіток ґрунту як захід боротьби із бур’янами, які часто є ланкою трофічного ланцюга та резерваціями для багатьох шкідливих фітофагів. Посів кукурудзи відразу після багаторічних трав та люцерни недопустимий, оскільки в більшості випадків сходи культури зріджуються і забур’янюються пирієм повзучим, що призводить до накопичення дротяників.
2. Посів кукурудзи в оптимальні та стислі (протягом 5–7 днів) строки допомагає зменшити пошкодження рослин озимою совкою, цикадками, смугастою хлібною блішкою. Надто ранні строки сівби сприяють пошкодженню гусеницями стеблового метелика, дротяниками, а пізні — бавовниковою совкою та підгризаючими совками.
3. Збирання врожаю в стислі строки на низькому зрізі (не вище 10 см), що забезпечує до 90 % загибелі гусені кукурудзяного стеблового метелика та знижує зимуючу популяцію лялечок шкідника.
4. Регулярний моніторинг динаміки льоту метеликів лускокрилих шкідників і відкладання ними яєць з метою своєчасного застосування феромонних та інших видів пасток. Проти гусені молодших віків (L1–L2) доцільно застосувати совкову форму ентомофага трихограми, біопрепарати чи хімічні інсектициди.
5. Застосування біологічних і хімічних ЗЗР проти гусені, яка живиться відкрито і ще не встигла проникнути всередину рослини (див. табл.).
6. Обробка насіння кукурудзи інсектицидними протруйниками з різними діючими речовинами, асортимент яких постійно оновлюється та удосконалюється (див. табл.).
При застосуванні препаратів необхідно обов’язково дотримуватися їх регламенту.