Якщо не збільшити прибутки, то хоча б заощадити на ресурсах. Як змінюється економіка господарств із технологією No-till
За системою землеробства No-till активно працюють аграрії всього світу. Найбільше нульовий обробіток впроваджують американські фермери — 23,7 тис. га, у Бразилії під «нулем» — 21,86 тис. га, в Аргентині — 16 тис. га, Канаді — 13,4 тис. га, Австралії — 9 тис. га, Парагваї — 1,5 тис. га. Інші країни світу працюють за цією технологією загалом на 4,63 тис. га.
Україна порівняно нещодавно почала впроваджувати технологію No-till, і досить небагато фермерів практикують такий обробіток ґрунту. Рахували економіку за впровадження системи No-till українські аграрії в межах конференції Agro Ukrainian Summit.
Найголовніше в технології No-till — це її розуміння
Фермерське господарство «Кондор С» з Миколаївщини вже сім років втілює технологію No-till. Його керівник Олександр Кулай розповів, що, звичайно, система має багато переваг, але є і мінуси.
Найголовніше в технології No-till, вважає аграрій, — це зрозуміти її. Не просто подумати, добре це чи погано, а пропустити технологію, так би мовити, через себе, щоб відчути, чи дійсно вона працює. Так зробив Олександр Кулай, і сьогодні No-till дає йому можливість бути успішним.
Зважено до переходу на No-till поставився і директор господарства «Додола 2021» Василь Штендера. Фермер зазначив, що усвідомив цю технологію, оскільки часті пилові бурі, водні та вітрові ерозії нищили все навколо, і потрібно було кардинально змінювати підходи. Крім того, у господарстві відчули економічну вигоду від впровадження нульового обробітку.
За словами аграрія, 2022-2023 роки не дали бажаної економіки, оскільки в той період головне було — вижити. До 2022 року прибутки від реалізації врожаю ріпаку сягали $1000, пшениця забезпечувала $600-700, при цьому середні затрати на виробництво становили $400-450/га. Наразі господарство продовжує працювати в надскладних умовах, але нарощує прибутки, говорить Василь Штендера.
Нульова технологія — це той варіант, коли можна використовувати менше техніки і людського ресурсу, впевнений Едуард Романьков. Агробізнес в Україні сьогодні ризикований, але аграрії вкладають гроші вчора, а результат отримують сьогодні й знову потребують коштів на ресурси, ціни на які зростають чи не щодня. Так, розраховували за одну ціну придбати насіння, наприклад, а за фактом виходить по-іншому. Тоді починають рахувати: скільки добрив витрачається на одиницю вирощеної продукції, скільки пального використовується, скільки людей працює тощо. Тому фермер і впроваджує технологію No-till, оскільки вона наближає до світових економічних показників.
Завдання — не лише працювати, а й заробляти
За словами Василя Штендери, до впровадження системи No-till потрібно прийти усвідомлено. Ті, хто хоче працювати за «нулем», мають визначитися, чи дійсно їм це потрібно. Фермер радить зважити всі «за» і «проти», поспілкуватися з практиками, спробувати обробити ґрунт за цією технологією на демоділянці та порахувати економіку.
Аграрій звернув увагу ще на один факт — глобальне потепління, наслідки якого вже добре відчуваються на півдні. Тому, якщо господарство вирощує по 2,5 т/га пшениці та є збитковим, так довго не «протягнеш». За словами директора «Додола 2021», сьогодні є такі фермери — з Бессарабії, наприклад, які не можуть отримати навіть сходів. Якщо перевести працю в цифри, то можна побачити різницю, No-till покаже плюси в прибутках.
«Якщо ж ви навіть не зможете збільшити врожайність культур, працюючи за «нулем», то точно заощадите на ресурсах. У нашому господарстві, наприклад, економії виходить приблизно $100-150 тис. на рік», — пояснює Василь Штендера.
За словами аграріїв, які вже працюють за нульовою технологією, вибір за кожним окремо. Зважаючи на різні фактори, бажаючі перейти на No-till зможуть ефективно вести сільське господарство, ще й допомагати природі.
Вікторія Полевик, AgroPortal.ua