Досвід Канади. СНАУ на шляху формування нової моделі аграрної економіки та освіти
Нещодавно вчергове довелося відвідати Канаду. Ця країна має одну з найбільших українських діаспор і надає велику допомогу нашій державі у воєнний період.
Це не перший мій візит до цієї країни. Перше враження склалося ще у 2014 році, коли ми разом з делегацією компанії Кернел відвідали Університет Макгілла. Я тоді звернув увагу на дві речі. Перше — на кожному поверсі знаходився дефібрилятор. Якщо є такий прилад, значить ним уміють користуватися, вони думають про цінність людського життя і намагаються його убезпечити завчасно. Друге — університет є лідером в аграрній і космічній галузі. Цей перший візит дав зрозуміти, що аграрна освіта Канади є системною і витребуваною в світі та може бути використана як приклад для України.
Наступний візит відбувся у 2015 році до університетів Альберта, Манітоба і Саскачевань. Унікальність цих провінцій полягає у великій концентрації серед населення переселенців з України, які осідали тут і починали розвивати сільське господарство. Сьогодні в цих регіонах українська ідентичність представлена мовою, харчуванням, одягом тощо. І хоча молодше покоління дуже часто вже не говорить українською, але ментально вони близькі до України думають про неї і співпереживають.
Тоді я познайомився з двома унікальними людьми. Це Ед Туркнієвич і Борис Кіщук — діти переселенців з України початку ХХ століття. Вони розповідали, наскільки важко було ставати на ноги в іншій країні в період повоєнного відновлення. Але українська працелюбність і щира віра в майбутнє давала сили і натхнення. І таких українців в Канаді були десятки тисяч.
Цей блог я пишу не для того, щоб розповісти історію формування діаспори, а виходячи з думки, що українці сьогодні знову знаходяться в стані жорстких випробувань. Як колись українцям в преріях доводилось починати з нуля, так і вже найближчим часом, після перемоги, нам з нуля доведеться будувати сільське господарство на деокупованих територіях на понівечених війною, мінами, вибухами землях.
Розуміючи це, Сумський національний аграрний університет переходить на новий етап розвитку співпраці з канадськими університетами.
Ми хочемо ввести в процес взаємодії студентство. Тих, хто безальтернативно пов’язує своє майбутнє з аграрним сектором України. Ми вже відчули, що на 100 га добрий господар може мати достатній дохід, щоб утримувати родину, але не може мати резерву для розвитку. Модель з 300-500 га є більш вдалою і дає можливості ведення прогресивного сучасного господарювання з цифровізацією, роботизацією тощо. Але найкращий приклад наочний.
Разом з канадськими партнерами ми хочемо показати цивілізаційні перспективи, які може мати сучасний український фермер. Організація академічної мобільності на базі канадських університетів з широкою дотичністю до місцевого бізнесу стимулюватиме у студента поштовх до впровадження інноваційних форм ведення фермерського господарства. Ми вже маємо подібний досвід за рахунок співпраці з вітчизняним бізнесом.
На прикладі нашого університету можемо говорити, що студент, який з третього курсу в межах практичної підготовки чи дуальної освіти є учасником виробничих і управлінських процесів, отримуючи диплом, є повністю адаптованим до аграрного бізнесу. В цьому контексті Канада є унікальним прикладом того, як людина в 25 років є інституційно повноцінним аграрним підприємцем. І держава всіляко сприяє цьому.
Молоді дівчата і хлопці звертаються до банків і отримують кредити, купують землю, насіння, техніку, обладнання, худобу тощо. Тобто формують бізнес «під ключ». Я сам бачив у Канаді роботизовану ферму на 125 корів, де молодій людині дали 100% коштів на її створення. За підрахунками, за 15 років він зможе повернути кредит. У цьому і є ключ для наших молодих людей, яких сьогодні в Україні вже накопичилася критична маса.
Я розумію скепсис багатьох, хто прочитає цю ідею і порівняє з існуючими довоєнними реаліями, але я вірю в те, що після перемоги держава буде формувати абсолютно нову модель аграрної економіки, де чільне місце займатиме вітчизняний фермер.
Другий напрям співпраці з канадійськими університетами пов’язаний з тими, хто сьогодні захищає країну на фронті. Велика кількість солдат, які повернуться з війни, потребуватимуть різних форм адаптації, зокрема і професійної. Ця ідея не нова. Бізнес-школи для ветеранів є досить поширеним явищем у світі. І ми, як один з провідних вітчизняних аграрних університетів, плануємо бути піонерами у цій справі – створити українсько-канадську бізнес-школу. ЇЇ створення і насичення освітніми компетентностями важливо розуміти в контексті розвитку сільських територій.
Ми готові сьогодні працювати з канадськими університетами, різними інституціями, зокрема з парламентами провінцій, де найбільше українців, щодо розробки унікальної моделі, яка буде реально корисною для кожного учасника процесу. Все це може стати формулою успіху для вітчизняного сільського господарства, сільських територій і соціальної сфери.
Я хочу підсумувати тезою про те, що наскільки нам важливою є військова підтримка іноземних партнерів, таким же корисним є досвід провідних країн у розвитку різноманітних сфер економіки. Канада є яскравим прикладом у цьому.
Володимир Ладика, доктор сільськогосподарських наук, професор, академік НААН України, ректор Сумського національного аграрного університету
Думка автора може не збігатися з думкою редакції. Відповідальність за цитати, факти і цифри, наведені в тексті, несе автор.