Україна має шанси зайняти вигідну нішу не ГМ-лецитину – AgroPortal
Попит на лецитини постійно зростає, особливо в країнах Азії. Глобальний ринок складає 400 тис. т виробництва на рік, із них 350 тис. т — це соєвий лецитин, а з цього обсягу лише 50 тис. т — не ГМ-лецитин. Тому зростає попит на лецитин із соняшнику, який не має алергенів на відміну від соєвого.
Попит на лецитини постійно зростає, особливо в країнах Азії. Глобальний ринок складає 400 тис. т виробництва на рік, із них 350 тис. т — це соєвий лецитин, а з цього обсягу лише 50 тис. т — не ГМ-лецитин. Тому зростає попит на лецитин із соняшнику, який не має алергенів на відміну від соєвого.
За оцінками агентства Mordor Intelligence, з 2020 по 2026 рр. темпи зростання ринку лецитину становитимуть 5,5%. Так, обсяги споживання лецитину в 2016 р. становили 130 тис. т, в 2018-му — 400 тис. т, і прогнозовано у 2024 р. цей показник сягне понад 530 тис. т.
Основні драйвери зростання — збільшення споживання фасованих і оброблених продуктів, готових до вживання, а також тенденції здорового способу життя. В Азійсько-Тихоокеанському регіоні набуває популярності знежирений лецитин, що виробляється у вигляді порошку або гранул.
«Оскільки потужності для переробки олійних культур в Україні стрімко зростають, є і можливості для виробництва лецитину з різних видів сировини (сої, ріпаку, соняшнику), особливо не ГМ-соняшнику. Це шанс зайняти найбільшу нішу в цьому сегменті та стати ключовим експортером не ГМ-лецитину», — розповіла голова оргкомітету конференції «Сучасні технології соєвої індустрії» Валерія Листопад.
На вітчизняному ринку якісний український лецитин відсутній. Переважає імпортний, дуже дорогий, оскільки імпортне мито на соєвий лецитин складає 6,5%. При цьому Україна експортує сировину для соняшникового лецитину — соняшниковий фосфатидний концентрат, а потім із тих же країн (Європа, Індія) імпортує готові лецитини.
Втім, з 2011 по 2019 рр. експорт фосфатидного концентрату з України збільшився в 4,5 рази, а імпорт скоротився в 1,4 рази. Це було пов’язано з ростом попиту на світових ринках і зростанням виробництва.
«Тобто проблема імпортозалежності може бути вирішена. Крім того, отримання фосфатидного концентрату дозволяє збільшити вихід олії та знизити втрати на виробництво рафінованої олії на 15-30 $/т», — наголосила Валерія Листопад.
Потенційна ємність вітчизняного ринку лецитину харчового і нехарчового сегментів оцінюється від 5 до 6 тис. т. Це дає можливості й для експорту.
Для довідки: лецитини — продукти переробки сої, соняшнику, ріпаку, що містять 85-90% фосфоліпідів. Для комерційного лецитину використовують соєву олію. Сфери застосування — харчова промисловість (в якості емульгаторів, як піногасник, стабілізатор), фармацевтика, косметична індустрія. Найбільше лецитини застосовуються для виготовлення кондитерських виробів, шоколаду.
Валентина Оврас, AgroPortal.ua