Від яких чинників залежить ефективність підживлення пшениці – AgroTimes
Особливості підживлення пшениці озимої чітко проявляються не лише у застосуванні доз азоту, фосфору і калію, а й у правильному співвідношенні між елементами живлення та періодичністю їх унесення.
Про це пише Леонід Глущенко, кандидат сільськогосподарських наук (Полтавська ДСДС ім. М. І. Вавилова) у своїй сатті в журналі The Ukrainian Farmer.
За його словами, усе це має значно більше значення для одержання максимальної продуктивності сорту, ніж кількість використаних добрив.
«Різниця в чутливості рослин цієї культури на повне мінеральне добриво зумовлена різноякісністю самих попередників: після парових культур зростає вплив фосфорних і калійних добрив, після непарових – азотних», – зазначив науковець.
Оптимальними дозами мінеральних добрив під пшеницю озиму слід уважати:
- після парових культур на фоні внесення 30–40 т/га гною – N60Р45К45;
- після гороху – N85P96K51 + N30;
- після кукурудзи на силос – N120Р90К90.
Фосфорні й калійні добрива рослина використовує максимально на початку росту, тому їх потрібно вносити до сівби під основний обробіток ґрунту.
«Як показали дослідження, азотні добрива слід застосовувати диференційовано – 30 кг/га на III етапі й 30 кг/га діючої речовини на IV етапі органогенезу. Такий спосіб унесення азотних добрив дає змогу не лише підвищити продуктивність пшениці озимої, а й істотно покращити його якість», – додав Леонід Глущенко.
Раніше повідомлялося, як визначати норму внесення азоту на пшениці після різних попередників.