Чому в Україні розвивається переважно дрібний тепличний бізнес – Seeds
Значну частку українського ринку овочів закритого ґрунту сьогодні займає імпортна продукція. Як не дивно, але імпортні тепличні овочі значно дешевші за українські.
Серед причини такого – відсутність підтримки тепличників з боку держави. Про це розповів фахівець ринку тепличної продукції, екс-директор тепличного комбінату «СОТЕКО», що на Львівщині Сергій Костюк.
– Виробництво овочів закритого грунту викликає зацікавленість у багатьох виробників – покупці хочуть вживати свіжі овочі та фрукти цілий рік і готові платити за них більше, ніж за сезонні овочі. Які тенденції тепличного бізнесу переважають в Україні?
– В Україні тепличний бізнес розвивається хвилеподібно. З 2004 по 2010 рік у нас будувалась велика кількість тепличних комплексів, які постійно модернізували, в даний сегмент бізнесу вкладалися гроші, і він мав досить високу рентабельність, яка потім почала падати, відповідно хвиля розвитку пішла вниз. За моїми спостереженнями, нижня точка – 2018 рік.
Сьогодні рентабельність тепличного бізнесу знову почала йти вгору. Але великих тепличних комплексів в Україні на даний момент не будують, напевно, причиною є недостатня підтримка галузі з боку держави. Тому гроші вкладають в інший бізнес, який може принести більше прибутку.
Цікавий сегмент – це вирощування зелені, яке відбувається вже навіть не в теплицях, а в пристосованих приміщеннях. Це, зокрема, стосується вирощування салатів. Тому у нас швидше розвивається сегмент дрібного тепличного бізнесу.
– Які культури найбільш оптимальні для розвитку бізнесу з виробництва овочів закритого грунту?
– Якщо взяти 100% виробництва, то приблизно 90% займає група «огірок і помідор». Не має значення, в яких теплицях: скло або плівка. Ця група домінує. Решта 10% – перець, редис, рання капуста, салатні культури.
– Як Ви оцінюєте рівень державної підтримки тепличного бізнесу в Україні?
– З усіх пострадянських країн, на жаль, тільки Україна фактично не має державної підтримки тепличного бізнесу. Держпрограми з підтримки тепличного сектору працюють в Росії. Крім того, протягом 2010-2015 рр. такі програми працювали також в Білорусі, Казахстані, Узбекистані, Азербайджані, Вірменії.
Інтерес держави полягає в тому, що виробництво тепличних овочів вимагає витрат людської праці. Відповідно, в даний бізнес залучається багато людей, які отримують заробітну плату і, відповідно, платять податки. Це вигідно для держави.
Єдина програма, яка діяла в Україні в 2010-2012 роках, компенсувала витрати на будівництво тепличних комплексів. Зараз такої програми немає.
Держава тепличників не підтримує абсолютно. Навіть ПДВ зменшили до 14% для виробників зерна і соняшнику, де витрати людської праці мінімальні, але залишили повну ставку для плодоовочевої групи.
– Значну частку українського ринку овочів закритого грунту сьогодні займає імпортна продукція. Яким Ви бачите вихід із ситуації для гравців українського тепличного ринку?
– Між українською і імпортною продукцією існує різниця в ціні – перша, як це не дивно, дорожче. Томати сьогодні дійсно імпортуються в Україну з Туреччини. Очевидно, що в Туреччині їх вирощувати дешевше. Огірок до нас приїжджає з тієї ж Туреччини, а також Ірану та країн Північної Африки.
Для захисту вітчизняного ринку від неякісних і, відповідно, дешевих імпортних овочів потрібні спільні зусилля галузевих асоціацій тепличників, уряду і контролюючих органів. Асоціації зобов’язані лобіювати інтереси українського виробника, ініціювати прийняття законів і підзаконних актів, які сприятимуть розвитку тепличного бізнесу України, а не імпорту.