Ярмак: ніша – це не продукт, а підхід до бізнесу
Нішевих продуктів практично не існує, ринкові ніші не бувають вічними, а прискорення поширення інформації різко знижує термін їх існування. Про це розповів економіст інвестиційного департаменту ФАО Андрій Ярмак під час конференції “Плодоовочевий сектор Молдови – кращі інвестиційні ніші”, яка проходить сьогодні в Кишиневі, передає кореспондент SEEDS.
“Ніша – це підхід, а нішевий бізнес – це філософія. При цьому нішеві підходи можливі: до продукту, виробництва, позиціонуванню, вибору ринку збуту і т.п. Ринкова ніша з часом перетворюється в масовий ринок, а будь-який впровадження переходить в зрілість процесів”, – говорить економіст ФАО.
“Що ж стосується інвестицій, їх можна умовно поділити на два види: Greenfield, startup – повністю новий бізнес” з нуля “і Brownfield – передбачає залучення додаткових коштів для розвитку існуючого бізнесу”, – пояснив Андрій Ярмак.
“Говорячи про специфіку інвестицій, в колишніх радянських країнах фраза” я хочу знайти інвестора”, зазвичай звучить як: “я хочу знайти безкоштовні гроші і нічим не ділитися натомість”.
При цьому залучення інвестора (партнера) в існуючий бізнес пов’язане з ризиком втрати контролю над підприємством, або, щонайменше, з втратою контролю над прийняттям рішень щодо його подальшого розвитку. Тому, в більшості випадків, існуючому бізнесу безпечніше розширюватися за рахунок кредитних ресурсів”, – зазначив економіст.
“Однак інвестиції бувають різними. Реінвестування власного прибутку, заробленого в цьому секторі – поки що найстійкіший шлях розвитку, тому що це “гроші + досвід”, такий самий результат можна отримати при злитті з компаніями того ж профілю.
А ось залучення фінансового інвестора (IPO, приватне розміщення і т.д.) – це дуже часто “гроші мінус досвід”, при цьому інвестор братиме участь в ухваленні рішень, що не завжди добре. Буває, що фінансовий інвестор має досвід в маркетингу, що навіть краще, ніж досвід у виробництві”, – говорить експерт.
“Залучення партнера з іншої галузі – часто призводить до втрати контролю над бізнесом, втрати мотивації розвитку та інших негативних наслідків (це “гроші мінус”). Водночас власні інвестиції та кредити гарантують менш швидке, але стійке зростання”, – зазначив Ярмак.
“Варто обов’язково пам’ятати, що ніша – це не продукт, а підхід до бізнесу!
В останні роки для Молдови яблуко преміум класу, ранній виноград, фундук, мигдаль, тепличні овочі, ягоди, черешня, а також заморожування плодоовочевої продукції мають зростаючу динаміку ринку, рівень ціни і додану вартість. При цьому ринки збуту можуть бути як курортні регіони, так і ЄС, Близький Схід, Азія, а то і весь світ”, – відзначає економіст ФАО.
“Наприклад, малина при фактичній експортній ціні 1,06 євро може коштувати всі 3,5 євро. Такий же максимум за ціною можливий і для черешні, при реальних цінах в 0,56 євро”, – додав Ярмак.
“До того ж слід пам’ятати, що необмеженого попиту не буває, як не буває безкоштовного маркетингу – витрати на системний експорт однієї компанії (персонал, виставки, реклама), складуть від 100 тис. доларів на рік і більше. Відповідно, якщо обсяги продажів невеликі, експорт цілком може бути збитковим”, – говорить економіст ФАО.