Агро без голови: експерти про ліквідацію міністерства

Чи треба було ліквідовувати міністерство аграрної політики та продовольства, чи зможе департамент у складі міністерства економіки впоратися із керуванням сільським господарством, яких змін чекати від нової агрополітики – опитування експертів від Agravery.com.

Ганна Лавренюк, віце-президент зі зв’язків із громадськістю Асоціації виробників молока

– Рішення про ліквідацію Мінагро та його приєднання до Мінекономрозвитку виявилося для молочної галузі неочікуваним: ще зранку 29 серпня аграрії-учасники Національного дня ферми на Черкащині в кулуарах жваво обговорювали можливі кандидатури на пост очільника свого профільного міністерства та очікування від цих кадрових рішень, а вже пообіді дізналися, що Мінагро приєднують до МЕРТ.

Насторожує, що такий кардинальний крок було здійснено  без обговорення із профільними аграрними асоціаціями. Впродовж кількох останніх років АВМ констатувала поступове налагодження діалогу та співпраці із Мінагро, за що окремо вдячні Ользі Трофімцевій і команді Департаменту аграрної політики та сільського господарства. Тому викликає занепокоєння подальша доля низки напрацювань щодо удосконалення політики розвитку молочної галузі та формування ринку молока.

Наразі судити про результати злиття Мінагро із МЕРТ зарано. Але настільки стрімкі та радикальні рішення не додають впевненості аграріям. Непрогнозованість агрополітики та незрозуміла ситуація із стартом обігу сільгоспземель уже мають істотний негативний вплив на стан молочної галузі, що є серед лідерів у формуванні бюджету країни та створенні робочих місць (за підсумками 2018-го: 3.6 млрд грн сплачених в бюджет податків і зборів, 263.7 млн доларів надходжень від експорту, частка зайнятих у молочній галузі від усіх працюючих в АПК – 17,3%). Тому за 7 місяців 2019-го маємо мінус 18 тис. корів у промисловому секторі, мінус 200 тис. тонн молока надходжень на переробку та стрімке витіснення імпортом вітчизняної молочної продукції з поличок.

Які б стратегічні та кадрові рішення не приймалися новим Урядом, АВМ продовжить захищати права та інтереси виробників молока і працюємо над налагодженням діалогу із Аграрним комітетом ВРУ.


Андрій Ярмак, економіст інвестиційного департаменту Продовольчої і сільськогосподарської організації ООН (ФАО)

– Я ставлюся зі стриманим оптимізмом до спроби проведення реальних реформ і мені дуже приємно бачити дуже багато дійсно сильних технократів в уряді.

У той же час спроба влити міністерство агрополітики в МЕРТ (слабке міністерство в принципі, колишній Держплан з незрозумілими функціями і завданнями) – мене, відверто, здивувала. Звичайно, потрібно подивитися, що вони спробують зробити, але виглядає це не дуже логічно, особливо на тлі того, що АПК – це галузь №1 за валютним виторгом в країні зараз.

Звичайно, круто задекларувати, що ми будемо позбуватися від іміджу аграрної держави, але для цього потрібно не топити агро, а розвивати інші галузі! А аграрною галуззю потрібно пишатися. Я вважаю, що агроміністерство можна було сильно скоротити, але є безліч функцій, які потрібно було додавати, зокрема, питання розвитку сільських територій, або питання того ж ринку сільгоспземлі.

Я вже зараз припускаю, що у нас буде безліч проблем з легалізацією всіх питань регулювання торгівлі аграрною продукцією і це може призвести до проблем з експортом. У нас є визнана багатьма країнами система забезпечення якості і безпеки продукції. Якщо тепер це потрібно буде все переробляти, то це займе багато років і буде коштувати чимало грошей. Сподіваюся, що є й інші способи вирішення цих проблем.


Анатолій Мірошниченко , проф., д. ю. н., старший партнер EUCON Legal Group.

– В цілому ідея «укрупнення» центральних органів виконавчої влади може бути корисною, якщо її наслідком буде усунення дублювання у здійсненні функцій, забезпечення більш комплексного підходу до управління, оптимізація апарату та ліквідація застарілих структур та функцій. Якщо говорити про Мінагрополітики, то простий перелік підрозділів Міністерства створює враження, що більшість з цих підрозділів насправді є непрофільними, а лише забезпечують діяльність Міністерства. Це, на мій погляд, свідчить про реальний потенціал для оптимізації структури.

Читайте також: Істина у зерні, або як інновації змінюють насіннєву галузь

З іншого боку, будь-яка зміна структури – це загроза дестабілізації управлінського процесу, принаймні тимчасового зниження ефективності її роботи. Цей ризик можна нівелювати шляхом ретельної підготовки реорганізації, чого в даному випадку, на жаль, не було.

Тому ліквідація Мінагрополітики та його приєднання до МЕРТ – лише інструмент. Втім, як він буде використаний – невідомо. Тому зараз неможливо і сформулювати однозначну оцінку цієї події. Що насторожує – так це відсутність будь-яких викладок відносно того, що саме планується забезпечити реорганізацією, перед прийняттям такого рішення. Постфактум з’явилася поки що лише заява нового міністра МЕРТ Тимофія Мілованова, яка пояснює прийняти рішення необхідністю пришвидшити ключові реформи, такі як приватизація державних підприємств, запровадження ринку земель сільськогосподарського призначення, детінізацію аграрних ринків та земельних відносин, лібералізацію трудових відносин, розширення міжнародних ринків, перезавантаження системи професійного навчання, модернізацію підходів до наукових досліджень та запровадження інновацій в аграрному секторі. На мій погляд, така заява поки що не пояснює, чому для реалізації окреслених реформ було необхідне укрупнення.

Можна прогнозувати, що велика кількість підрозділів Міністерства буде скорочена або об’єднана з аналогічними підрозділами МЕРТ – це Директорат стратегічного планування та євроінтеграції, департаменти забезпечення роботи Міністерства, кадрового забезпечення та роботи з персоналом, міжнародного співробітництва, правової та законопроектної роботи, стратегії та економічного розвитку, управління внутрішнього аудиту, відділ аналітичного та інформаційного забезпечення державного секретаря, відділи бухгалтерського обліку та звітності, інформаційної політики та зв’язків з громадськістю, публічної інформації та розгляду звернень громадян, мобілізаційної роботи та цивільного захисту, режиму та секретного діловодства, сектор запобігання та виявлення корупції. А от Директорат безпечності та якості харчової продукції, департаменти аграрної політики та сільського господарства, підтримки фермерства, кооперації та розвитку сільських територій, продовольства, управління технічної політики в АПК у тій чи іншій формі, на мій погляд, мають шанси на те, щоб бути збереженими.


Михайло Соколов, заступник голови Всеукраїнської Аграрної Ради

– Аграрне міністерство ліквідують. Здавалося, я особисто і команда ВАР повинні радіти, адже воно швидше заважало, а, як у випадку з розподілом коштів держпідтримки, і просто ігнорувало і зраджувало інтереси середнього і малого аграрія.

Ми не тільки так і не отримали офіційної підтримки жодної з наших ключових законодавчих ініціатив, в тому числі і по боротьбі з тіньовим ринком оренди і с/г продукції, а й були змушені судитися з урядом і Мінагро з цілої низки питань і судимося досі.

Були, звичайно, і світлі винятки з цього правила, одне з них, але не єдине, це робота команди Ольги Трофімцевої з відкриття закордонних ринків і управління нею міністерством в якості в.о.

Однак, загальне враження від роботи Мінагро за останні п’ять років у мене, скоріше, негативне. І тим не менше, я вважаю рішення про його злиття з Мінекономіки стратегічною помилкою. Потрібно було не зливати Мінагро, але докорінно його реформувати. Зробити перезавантаження кадрового складу, переглянути його функції, скоротивши штат, але якісно посиливши його грамотними фахівцями.

Чим я це аргументую? Дуже просто – це вигідно країні, а уряд повинен виходити в своїх рішеннях саме з цього критерію. Аграрна галузь дійсно дає великий внесок у ВВП і валютну виручку, а також забезпечує зайнятість і підтримує село. Тому, гроші, які витрачаються з бюджету на утримання Мінагро, при їх правильному вживанні, повернулися б сторицею.

Проте, рішення прийнято, тому потрібно виходити з того що є, зосередитися на його позитивних моментах і вичавлювати максимум для розвитку аграрної галузі. Про які позитиви я говорю? Ну хоча б про те, що Мінекономіки в цілому більш прогресивна і гнучка структура, а також має більш широке коло повноважень і відповідальності.

Відповідно, я сподіваюся, що нам буде легше домогтися від МЕРТ, ніж від старого Мінагро, підтримки пропозицій аграріїв, спрямованих на докорінне реформування аграрного сектора. Мова не тільки про боротьбу з тінню, а й про дерегуляцію в питаннях будівництва нових об’єктів, підключення їх до мереж і введення їх в експлуатацію, відкриття українського ринку для нових сортів і гібридів, нових ЗЗР, нових добрив, нових організаційних форм господарювання (реформа кооперації), рішення логістичного кризи і багатьох інших інновацій. Ну і головне про такий план введення і дизайну ринку землі, який дійсно зміцнить українське сільське господарство і створить основу для його подальшого розвитку.

Читайте також: Сезон ріпаку-2019. Темні часи

Час розсудить, чи правильним було рішення про злиття Мінагро з Мінекономіки. Однак зараз ми повинні не сперечатися про це, а зробити все можливе, щоб використовувати наявний у нас історичний шанс на докорінне оновлення країни і нашої аграрної галузі.

Сподіваюся, що новий міністр буде відкритий для роботи з аграрними асоціаціями, конструктивного діалогу та врахування інтересів всіх сторін. Ми ж зі свого боку будемо робити все можливе, щоб у нього і його команди все вийшло. Адже їх успіх – це наш з вами успіх.


Дмитро Яблоновський, заступник виконавчого директора Центра економічної стратегії.

– Я би дочекався інформації про структуру нового міністерства. Питання: чи це буде ліквідація, чи злиття міністерств? В цілому, я вважаю, що в Україні не повинно бути галузевих міністерств. Це не означає, що в державі не повинно бути аграрної політики, але, якщо ми будуємо компактну та ефективну державу, кількість міністерств та їх розмір потрібно скорочувати. Якщо реформувати кадастр, передати ОТГ державні землі, приватизувати держпідприємства, реформувати держдопомогу, то роль держави в агросекторі суттєво зменшується. Отже, й окреме міністерство буде не потрібно.

Але важлива не наявність вивіски, а що за цією вивіскою відбувається. Тому я б дочекався офіційних новин про нову структуру міністерства та його цілі (програму уряду). Пріоритети – запуск ринку землі, реформа кадастру (фокус на боротьбі із корупцією), приватизація держпідприємств, реформа держдопомоги.


Марія Колесник, заступник директора компанії «ПроАгро Груп»

– На мою думку, ліквідація аграрного міністерства є вкрай помилковим рішенням. На сьогоднішній день аграрна галузь в країні є однією з найбільш потужних та тією, що постійно демонструє зростання. Водночас, на світових продовольчих ринках конкуренція є дуже високою, а потрапити на ринки певних країн без довготривалих перемовин на рівні не нижче міністра просто неможливо. Отже, для просування української продукції на ці ринки зусиль виключно бізнесу буде недостатньо і потрібна значна підтримка чиновників. З урахуванням того, що Україна в питанні продовольства є експортно орієнтованою країною, нам постійно треба розширювати свою присутність на зовнішніх ринках, а це додаткові зусилля та гроші, які за умов наявності лише департаменту, а не цілого міністерства будуть суттєво скорочені.

Окрему увагу хочу звернути на такий аспект як стандарти та уніфікація українського законодавства із законодавством Європейського Союзу. Кількість вимог та обмежень на продовольчому ринку суттєво перевищує всі решту в інших секторах економіки. Це колосальна робота, яку зусиллями лише частини департаменту МЕРТ виконати вчасно і на високому рівні буде вкрай важко.

І третій напрямок, за який відповідало міністерство, і який, як на мене, є доволі важливим, це аналітичний. Служби Мінагро на місцях щоденно збирали інформацію про хід збирання врожаю та посівну компанію. Потім все це акумулювалось і ця інформація надавалась всім зацікавленим учасникам ринку. Ми могли довіряти чи не довіряти прогнозам виробництва від міністерства, але їх завжди враховували, як постачальники ЗЗР при формуванні номенклатури та обсягів свого імпорту, так і трейдери чи аграрії під час укладання форвардних контрактів. Якщо система буде зламана, то всі відпрацьовані роками механізми взаємодії між різними гравцями ринку перестануть діяти, що може певний час негативно позначитись на конкурентоздатності української продукції на зовнішніх ринках.

Я думаю, що ми частково втратимо свої позиції в тих перемовинах, які тривають, оскільки міністр МЕРТ просто фізично не зможе розірватись і одночасно бути присутнім скрізь. Також швидко розібратись в проблемах та потребах всіх галузей одночасно набагато складніше, ніж лише у специфіці однієї хоча й самої специфічної та потужної. Це загальмує підписання нових торгових угод між Україною та країнами партнерами, або стане причиною підписання не дуже вигідних для наших товаровиробників умів під час укладання угод про зону вільної торгівлі. На тлі послаблення позиції однієї із сторін зазвичай різко активізуються конкуренти, а отже ми не лише не отримаємо нові ринки, але можемо частково втратити вже наявні.

Також важливим є питання чи буде нове міністерство дотримуватись прийнятої нещодавно МінАПУ експортної стратегії, яка була дуже позитивно сприйнята ринком і отримала схвальні відгуки. Якщо ця стратегія буде відкинута і нове керівництво візьметься за розробку нової або взагалі вирішить, що вона галузі не потрібна, то це призведе до додаткових негативних наслідків – знову втрата ринків та часу.

Можливі два варіанти подальшого розвитку подій: перший – це ліквідація посади міністра як такої та можливо його заступників, але збереження функціоналу та решти кадрів в первинному вигляді. Така модель призведе до додаткового навантаження на міністра МЕРТ з усіма негативними представницькими наслідками про які йшлося вище та не дасть економії коштів на чиновницький апарат про необхідність якої заявляла нова влада. Другий варіант – в МЕРТ залишиться один або два департаменти, що відповідатимуть за агро і можливо ще певна частина людей з МінАПУ буде переведена в інші департаменти МЕРТ для їх підсилення і там вони відповідатимуть за аграрний напрямок. Решта працівників МінАПУ буде скорочена або перепрофільована. І тут питання – яке ставлення буде до кадрів на місцях, чи буде збережено їх функціонал з іншим підпорядкуванням, чи він буде втрачений.


Андрій Мартин, старший проектний менеджер по земельній реформі Офісу реформ Кабінету Міністрів України, завідуючий кафедрою Національного університету біоресурсів та природокористування.  

– Будь-які рішення про ліквідацію або створенні нових міністерств – це, в першу чергу, політичні рішення, в рамках яких нове керівництво країни вибудовує найбільш комфортну для себе систему управління виконавчою владою. Зазвичай кількість міністерств розростається, коли влада носить коаліційний характер і необхідно кожному з політичних попутників забезпечити представництво в уряді. Зараз же, при однопартійній більшості в парламенті, тенденція зворотна – мінімум міністерств забезпечують кращу керованість і підконтрольність уряду. Але слід також зазначити, що хоча реорганізації міністерств відбуваються порівняно часто, то це зазвичай слабо зачіпає їх “середню ланку”. Фактично, директорат, департаменти та управління Мінагропрода, швидше за все, плавно трансформуються в структурні підрозділи МЕРТ, а розташовуватися будуть, як і раніше, в будівлі на Хрещатику. Ну а замість міністра аграрної політики тепер просто буде відповідальний за село заступник міністра економіки.

Найбільші проблеми виникнуть швидше за все в сфері міжнародної торгівлі, адже для України, яка має експортно-орієнтоване сільське господарство, дуже важливо постійно “відкривати” для себе нові міжнародні ринки, а тут необхідно постійно вести переговори з аграрними міністерствами інших країн, але тепер з боку України рівень представництва буде нижче, адже тепер головним представником нашої країни буде заступник міністра або директор департаменту. Слід також очікувати масштабної приватизації залишків державної власності та земель аграрного відомства, яких налічується кілька сот тисяч гектарів.

З точки зору регуляторної політики, як мені здається, якихось радикальних змін не відбудеться – центральний апарат Мінагропрода просто “увіллється” в МЕРТ. У той же час, слід очікувати активних дій щодо “підшефних” Мінагрополу підприємств і установ – приватизація тут повинна стати головним трендом. Слід також очікувати перехід відповідальності за такі “ресурсні” напрямки як лісове та рибне господарство в новостворене Міністерство енергетики та захисту навколишнього середовища. Найбільш цікавим видається майбутнє Держгеокадастра – доцільність подальшого існування цього вкрай специфічного відомства багатьма ставиться під сумнів, а тому його, швидше за все, очікує ліквідація зі створенням на його основі сервісної служби, що займається кадастром і геоданих.


Іван Фурсенко, заступник голови Всеукраїнської асоціації сільських та селищних рад;

– Враховуючи фактично інертну роботу Міністерства аграрної політики та продовольства України протягом останніх трьох років і відсутність системного бачення розвитку сільських територій, земельної реформи, створення політики забезпечення розвитку сільських товаровиробників одноосібників, міністерство логічно було ліквідоване.

Читайте також: Юрій Алаторцев: Коли ми збиратимемо врожай за 10-14 днів, тоді я скажу, що ринок комбайнів наситився

Позиція керівництва Мінагрополітики полягала в тому, що агровиробництво – це бізнес, гроші, економіка, а не робочі місця і безбідні селяни. Вона й призвела до того, що з вказаними функціями гармонічно впорається Мінекономіки.

Відсутність державної політики розвитку сільських територій і відхід від Єдиної сільськогосподарської політики ЄС, що призвело до ліквідації Мінагрополітики, потягне за собою поступовий перехід України до великих агровиробничих підприємств, а малим та середнім виробником, і тим паче селянином-одноосібником, займатиметься виключно місцева влада по залишковому принципу.

Сподіваюся на сприйняття народними обранцями політики Європейського Союзу в частині підпорядкування аграрної політики політиці сільського розвитку і того, що в «смарт» Естонії є Міністерство у справах сільського життя, Австрії – Міністерство сталого розвитку і туризму, у Канаді – Міністерство сільського економічного розвитку, і якщо в Україні і не створять нове Сільське міністерство, то ці функції покладуть на Міністерство розвитку громад та територій.


Сюзанна Григоренко, виконавчий директор Насіннєвої асоціації України.

– Рішення стало своєрідним ,,чорним лебедем”. З однієї сторони – місяць тому на чутки про ліквідацію учасники галузі відреагували бурхливо і після спільнота зосередилася на кандидатах у міністри. Але не зрозуміло, хто є бенефіціарами цих процесів та як враховується позиція бізнесу. Важливо було б бачити відкритість у прийнятті рішень та послідовність у діях. Щоб не склалося враження, що ми є “тестовим майданчиком”.  Бізнес без плановості та прогнозованості не працює на залучення інвестицій.

Міністерства економічного розвитку і аграрної політики одночасно і формували, і реалізували політику, включно через роботу установ та підприємств в сфері їх управління. З огляду на консолідацію та об’єднання за міністерством зосередять головні для нього функції – формування політики, тобто розробка проектів, своєчасний із переглядом з урахуванням розвитку галузей; виконання плану адаптації законодавства до Плану угоди Україна-ЄС. Державні установи та підприємства, через які Мінагро забезпечувало їх виконання, переглянуться вчергове щодо їх необхідність та способів існування в існуючому вигляді. Їх функції закріпляться за різними службами та агентствами. При цьому їх робота теж буде переглянута та структурована.

головний редактор “Agravery”

Джерело https://agravery.com

Відповісти

Ваш email не публікується