Український агроекспорт зробив безумовний прогрес в нарощуванні обсягів поставок продукції з доданою вартістю – думка
Експорт продукції з високою доданою вартістю є значно складнішим процесом, ніж сировинних товарів. Він вимагає принципово інших схем маркетингу, логістики, підтвердження якості тощо. Крім того, в більшості країн світу тарифні і нетарифні вимоги по готовій/переробній продукції значно жорсткіші порівняно з сировинними товарами. Проте, не дивлячись на всі об’єктивні складнощі, аграрний бізнес України досить системно і успішно доводить світу свою конкурентоспроможність на експортних ринках.
Таку думку висловив директор Директорату стратегічного планування та євроінтеграції Міністерства аграрної політики і продовольства України Олександр Жемойда в інтерв’ю інформагенції УНН.
Він зазначив, що довгий час Україну в світі сприймали виключно як країну-постачальника зернових і олійних культур, соняшникової олії, шротів і інших кормових інгредієнтів, але ця “сировинна парадигма” з часом змінюється. У 2018 році частка переробленої продукції перевищила 50%. Аналізуючи структуру експорту аграрної продукції, можна відзначити безумовний прогрес в нарощуванні обсягів поставок продукції з доданою вартістю.
“Володіючи якісною фуражною базою, українські виробники продукції тваринництва активно конкурують на зовнішніх ринках. В першу чергу слід відзначити поставки м’яса птиці. У 2018 році в порівнянні з 2015 роком обсяги експорту збільшилися в 2,2 рази і перевищили півмільярда доларів США. Хочу нагадати, що ще 10 років тому Україна вважалася чистим нетто-імпортером м’яса птиці, імпортувавши в 2008 році м’яса птиці на 350 млн доларів при обсязі експорту всього 11 млн доларів.
Поставки яловичини збільшилися на 49%, причому, більш преміальний сегмент охолодженої яловичини виріс на 86%. Практично з нуля стартував експорт баранини, а за результатами 2017-2018 років – це практично півмільйонний обсяг в доларах США.
У молочному секторі переважають поставки вершкового масла. Якщо в 2015-16 роках показники експорту були на рівні 30-37 млн доларів, то в 2017-18 роки вони додали ще практично 100 млн доларів. Системно формуються стійкі поставки рідкого молока, вершків і морозива, в 2015 році вони стартували з 4,6 і 8,9 млн доларів, зараз 14,7 і 13,3 млн доларів відповідно.
Маючи сильні традиції в хлібобулочній та кондитерській галузях, українські виробники довгий час розвивалися, орієнтуючись на смакові переваги жителів країн колишнього СРСР. За останні роки ситуація кардинально змінилася. Відкриття нових ринків і якість продукції зробили українську кондитерку впізнаваним брендом в світі. Як результат, поставки кондитерських виробів без какао виросли на 29%, шоколадної продукції – на 8%, кондитерських і хлібобулочних виробів – на 20%. У 2018 році їх сумарний експорт склав більше 460 млн доларів”,- повідомив чиновник МінАПП.
Він також додав, що у сегменті фруктово-овочевої переробки, як приклад варто зупинитися на двох позиціях: томатна паста і варення, джеми. Якщо перша вже є візитною карткою України, обсяг поставок у 2018 році – 46 млн доларів і зростання в 2,2 рази в порівнянні в 2015 році, то друга завжди позиціонувалася як продукт внутрішнього вживання. Тепер динаміці зовнішніх поставок варення і джемів можуть позаздрити і “зрілі” ринки, з 2015 по 2018 роки в середньому експорт приростає в доларах США півмільйонним показником.
“Це далеко не повний перелік продукції АПК з високою доданою вартістю, але, напевно, достатній, щоб відходити від стереотипу “сировинна країна”,- резюмував Олександр Жемойда.