На Півдні України очікується бум на бамію – AgroNews.ua

Бамія – рослина не тільки гарна, але і надзвичайно смачна, а також корисна. Раніше її вирощували тільки в південних країнах. Однак через кліматичні зміни тепер бамія може без складнощів стати справжньою окрасою фермерських угідь, і непоганим заробітком для аграріїв України. Подробиці – в публікації Аgronews.

Бамія, або Hibiscus esculentus, в перекладі з латині – гібіскус їстівний має більше 65 назв: окра, гомбо, дамські пальчики… Останню з назв рослина отримала через форму плодів. Вони дійсно нагадують пальці, хоча часом такі “пальчики” можуть досягати 30 см. в довжину.

Саме плоди бамії стали улюбленим делікатесом в багатьох країнах. В їжу вживаються тільки молоді (3-6-денні) зав’язі зеленого кольору. Перестиглі темно-коричневі плоди зовсім несмачні.

Плоди бамії їдять в свіжому вигляді, їх варять, тушкують, смажать. Крім того, їх сушать, заморожують, і навіть консервують.

Недостиглі плоди бамії разом з насінням використовують як приправу. Супи і соуси з бамією набувають дуже приємний смак і в’язку консистенцію.

Крім цього недостигле насіння – округле, темно-зелене або оливкове вельми успішно замінює зелений горошок, а із зрілих і прожарених насінин готують каву “гомбо”.

Сортів бамії досить багато і вони суттєво відрізняються за розміром, термінами дозрівання, формою і величиною плодів. Багато століть бамія була ще і лікарською рослиною.

Батьківщина рослини

Батьківщиною бамії вважають тропічну Африку. У Нубії в районі Блакитного Нілу вона до сих пір збереглася в своєму дикому стані. Протягом тисячоліть на батьківщині бамії в їжу використовували не тільки її плоди, а й листя, а з стебел робили міцне волокно для виготовлення мотузок і мішків.

Рослина ця дуже давня. Археологи і палеоботаніки виявили сліди бамії в районі стоянок людини часів неоліту. У Судані вирощування цієї культури налічує близько шести тисяч років.

Вже давно зрілі насіння бамії на арабському сході використовували, попередньо обсмаживши в якості замінника кави. Іноді порошок з насіння свідомо додавали до кави для пом’якшення смаку і надання мускусного аромату.

До слова, латинська назва рослини Abelmoschus походить від арабського habb-al-misk, що означає “син мускусу”. Мускус був дуже шанований на Сході і до всього, що про нього нагадувало, ставилися з великим пієтетом.

Іноді обсмажені насіння бамії додавали при приготуванні щербета. Крім того в зрілому насінні бамії міститься до 25% жирної олії. Раніше масло цієї рослини використовували не тільки в їжу, але і для заправки масляних ламп.

В період арабських завоювань бамія потрапила в Іспанію, де міцно увійшла в іспанську кухню, а звідти починає рухатися по Європі, перш за все, на південь. Дуже популярна в ряді країн Південної Європи (Болгарія, Греція), в Америці, Африці та Азії.

В Індії бамію вирощували теж вельми давно – ще за часів раннього неоліту. Археологи виявили середовища торгівлі між доарійскою культурою і населенням Східної Африки.

Завдяки слизовій консистенції в індійській кухні бамію використовують для загущення супів. До речі, до сьогоднішнього дня Індія є рекордсменом по виробництву бамії – 5784000 т, що більше, ніж у всіх інших країнах, разом узятих.

Користь і лікарські властивості

Плоди бамії багаті мінеральними солями, органічними кислотами і вітамінами, а насіння рослини настільки ж багаті білками, як і соєві боби. А ще плоди бамії містять вуглеводи, насамперед клітковину і пектин.

Рослини, що містять велику кількість пектинів, мають властивість виводити з організму всілякі токсини і навіть радіонуклєїди. Пектини мають гарні сорбуючі властивості і “збирають”, як пилосос, проходячи по шлунково-кишковому тракту, все непотрібне.

Регулярне споживання страв з бамії сприяє регулюванню функцій кишечника і усунення таких проблем, як здуття, запори, і, відповідно, запобігання пов’язаної з цим інтоксикації організму.

У сучасних дослідженнях відзначено, що регулярне споживання бамії сприяє нормалізації вмісту холестерину, що, в свою чергу, служить профілактикою серцево-судинних захворювань.

Фахівці вважають, що бамію можна використовувати для підвищення ефективності лікування цукрового діабету, запалення легенів, артриту, астми і багатьох інших недуг.