Ринки збуту для українського меду є, потрібно тільки вивчати їх особливості та потреби
В цьому році пасічники, переробники та експортери знову заговорили про проблеми українського ринку меду – зниженні експорту, загибелі бджіл, відсутності скоординованої політики всіх зацікавлених сторін. Директор ТОВ «Український Центр Меду» Володимир Очколас розповів, чому за стіл переговорів потрібно запрошувати не тільки великі агрохолдинги, а й фермерів, а також описав ситуацію на українському ринку меду ситуацію, і пояснив, чому лютий-2019 може виявитися вирішальним для учасників ринку.
Про це пише Агроинсайдер.
Всього лише за половину січня Україна вичерпала квоти на поставку меду в Європейський Союз. Але вони не такі вже й великі: 5 тис. тонн – основна, і ще 2,5 тис. тонн – додаткова. А всього за 2018 рік Україна експортувала 49 тис. тонн меду. Так що набагато важливіше говорити про експорт українського меду в цілому, тим більше, що він знижується. Для порівняння, в 2017 році Україна експортувала 68 тис. тонн цього продукту.
Зниження експорту українського меду відбулося на тлі збільшення його виробництва в останні 2-3 роки у В’єтнамі та Індії. І якщо В’єтнам нам не конкурент, то Індія виробляє поліфлерний мед (зібраний з різних типів квітів) і конкурує з нами. У нас же, в Україні, в цей час йде конфлікт між бджолярами і експортерами.
Почнемо з того, який мед ми виробляємо. Співвідношення глюкози і фруктози таке, що він швидко застигає. Тому український мед, на жаль, під переробку і пастеризацію не влучає – його не переробляють і не пастеризують, він через 6-8 місяців знову цукрується і стає твердим. У той же час за кордоном люблять споживати рідкий мед, і наш твердий мед там попиту не має. Він користується попитом в харчовій промисловості – для виробництва пива, кондитерських виробів, і т.ін. І це – одна з причин конфлікту: пасічники хочуть продавати дорого – по 40-45 гривень за 1 кг, тоді як ціна на наш мед виходячи з його якостей – в середньому від 0,9 до 1,25 долара (25-35 гривень) за 1 кг.
На сьогодні в Україні залишилися великі перехідні запаси меду, і іноземці про це знають. І вони не хочуть втратити такий шанс – купити український мед дешево, адже кожен воює за свій прибуток. Тому тут зіткнулися інтереси іноземного покупця і українського виробника, а у нас це – цілий ланцюжок: пасічник, потім посередник, який скуповує мед у виробників, є ще переробники меду і потім – експортери. Виходячи з того, що цей ланцюжок не оптимізований і ми всі не можемо домовитися, виникають додаткові витрати, і ми не можемо знайти собівартість нашого меду. Без цього складно його продати. Через це страждають всі – і пасічник, який отримує менше грошей, і експортер, який не може реалізувати продукцію. І обсяги експорту знижуються.
Цю ситуацію ми породили самі – своєю ненормальною політикою, яку експортери вели останні три роки. Асоціація експортерів не радилася з пасічниками, експортери самі визначали, за якою ціною продавати. Через таку нескоординированість дій ми отримали дисбаланс, який зараз негативно позначається на ринку.
На сьогодні у пасічників залишилося 40 тис. тонн перехідних залишків меду, і вони чекають великі гроші на нього. Але прогноз на перше півріччя невтішний. Через пару тижнів завершиться сезон збору меду в Аргентині, і якщо ця країна підтвердить свої обсяги виробництва, то наші продажі зменшаться, тому що всі будуть брати аргентинський продукт – в ньому більше місткість трав’яних медів, що дає таке співвідношення фруктози і глюкози, при якому мед гірше застигає, він більш текучий, і, отже, більш привабливий для фасування в роздріб. У зв’язку з цим ми з трепетом чекаємо, які дані по меду опублікує Аргентина в період з 1 по 10 лютого.
А до 15-20 лютого прогноз виробництва меду опублікує Індія, і якщо там буде хороший урожай, то вона буде готова продавати в Європу мед по 1,55 євро за 1 кг. А це значить, що ми повинні продавати дешевше: ціна у наших пасічників в такому випадку повинна бути 35, в кращому випадку – 36 гривень за 1 кг.
Хочуть – нехай продають, хочуть – не продають. Але всі повинні розуміти одне: якщо сьогодні мед не реалізувати, до наступного сезону в ньому кілька показників зміняться в гірший бік, і ми можемо залишитися з продуктом, але з поганими показниками. І його все одно потрібно буде кудись продавати. А для цього йому потрібно буде надати товарний вигляд, а це – додаткові витрати.
Тому перше глобальне питання – потрібно сідати за круглий стіл, на який повинні прийти пасічники з усіх регіонів, посередники зі збору меду, переробники та експортери. Всі ми повинні шукати вихід з ситуації, що склалася, тому що, якщо ми не домовимося, наша перспектива – зниження експорту меду в першому півріччі 2019-го. Як буде в другому півріччі – будемо дивитися по урожаю.
Друге глобальне питання – у нас останнім часом погіршилися показники меду. У сільському господарстві застосовуються пестициди і гербіциди, і це призводить до потрапляння шкідливих речовин в продукти бджільництва. Європа буде «ганяти» Україну за цими показниками, тому що вона хоче купувати чистий мед. І тому за круглий стіл потрібно саджати і великі агрохолдинги, і дрібних фермерів, залучати місцеву владу – адже бездумне вживання «хімії» отруює бджіл і завдає колосальної шкоди продукту.
Світовий ринок меду розвивається семимильними кроками – якщо в 2015 році його обсяг становив 400-440 тис. тонн, то зараз вже говоримо про цифру в 640 тис. тонн. І застосування меду все більше розширюється. Наприклад, в Нігерії заборонено виготовлення пива не на меду. Тому що пиво, виготовлене на меду, регулює потовиділення і краще впливає на організм людини при високих температурах.
Мед – це продукт, який використовується в багатьох напрямках, навіть при виготовленні зубної пасти і кремів. Візьміть Південну Корею – вона світовий лідер з виробництва крему для обличчя. Тому ринки збуту для українського меду є, потрібно тільки вивчати його особливості та потреби.