Світова торгівля зерновими та олійними культурами зростає: основні тенденції та прогнози – AgroReview
Світова торгівля зерновими та олійними культурами демонструє стабільне зростання, хоча темпи цього процесу дещо сповільнилися порівняно з попереднім десятиліттям. За даними шостого видання карти RaboResearch, у 2023/24 маркетинговому році обсяги торгівлі цими культурами досягли 880 млн тонн, а загальна вартість перевищила $330 млрд. За останні п’ять років щорічне зростання становило 3,2% для зернових і 2,4% для олійних культур, що помітно менше від 7%, зафіксованих у попередні десять років.
Про це розповідає AgroReview
Зернові: особливості світового ринку пшениці та кукурудзи
Пшениця залишається ключовим продуктом світової торгівлі зерновими. Однак ринок пшениці є фрагментованим: десять найбільших імпортерів формують лише 44% глобального ринку. Пшениця вирощується і збирається протягом року в різних регіонах, що забезпечує її стабільну присутність на ринку. росія виступає лідером серед експортерів цієї культури, тоді як Єгипет залишається найбільшим імпортером серед африканських країн. Туреччина активно розвиває позиції хабу для реекспорту, а Китай нарощує закупівлі у зв’язку зі зростанням внутрішнього споживання.
Хоча темпи імпорту пшениці щороку зростають лише на 3%, її світова торгівля зберігає стійкість завдяки широкому географічному розподілу виробництва. Особливо активізуються нові ринки, такі як країни Південно-Східної Азії. Водночас погодні ризики, наприклад, посухи в Австралії та Канаді, можуть впливати на глобальну пропозицію.
Кукурудза є другою за обсягами торгівлі зерновою культурою: у 2021/23 МР її частка сягнула 193 млн тонн. Основними виробниками і експортерами виступають США, Бразилія, Аргентина та Україна, які разом забезпечують до 90% світового експорту. Останніми роками нові ринки наростили імпорт кукурудзи до 70%, у той час як розвинені країни утримують 30%. Бразилія активно скорочує відставання від США, демонструючи зростання експорту на 11% щорічно.
Попит на кукурудзу стимулюється здебільшого тваринницькою галуззю в Азії. Однак виробництво кукурудзи залишається залежним від кліматичних умов, зокрема від посух у Південній Америці, що призводить до коливань цін. З іншого боку, інвестиції у новітні агротехнології в Україні та Бразилії сприяють підвищенню врожайності.
Олійні культури: динаміка світового ринку сої та вплив регуляцій
Соя утримує позицію лідера серед олійних культур із загальною торгівлею 168 млн тонн у 2021/23 МР. Основне виробництво зосереджене в Бразилії та США, а серед імпортерів домінують країни Азії та ЄС. За останні роки Китай став провідним споживачем, а Бразилія – найбільшим експортером сої. Водночас у ЄС і Японії спостерігається скорочення імпорту цієї культури через зміни у харчових звичках населення.
Важливим чинником впливу на торгівлю соєю є регулювання ЄС щодо вирубки лісів (EUDR), яке змушує експортерів адаптуватися до нових стандартів сталості. Незважаючи на деяке уповільнення зростання імпорту, Китай залишається головним драйвером попиту, а країни Латинської Америки посилюють виробництво для задоволення глобальних потреб.
Прогнози розвитку ринку
Очікується, що збільшення населення в країнах Африки на південь від Сахари сприятиме зростанню імпорту пшениці, тоді як у Китаї темпи імпорту сої можуть сповільнитися. Значний вплив на майбутні обсяги торгівлі матимуть політика щодо біопалива, кліматичні зміни та регулятивні вимоги ЄС, зокрема EUDR.
«Геополітична нестабільність і кліматична волатильність створюють як виклики, так і нові можливості для країн-експортерів».
У майбутньому десятилітті ринок буде трансформуватися під впливом зростаючого попиту у країнах, що розвиваються, а також змін у політиці щодо біопалива. Кліматичні ризики можуть відкрити нові ринки для експортерів, але геополітична напруженість і відхід від правил СОТ ускладнюватимуть досягнення стабільного зростання. Країни, які активно інвестують у технології та швидко адаптуються до нових регуляцій, отримають значні переваги на глобальному ринку.