Що робити, якщо немає документів на землю, але «усі знають що це моє» – AgroNews
Найпоширенішими є випадки, коли це стосується присадибних земельних ділянок (біля будинку садки або городи), також це можуть бути городи, що віддалені від присадибних ділянок, а в окремих випадках сінокоси та навіть паї, пише agronews.ua.
Отже, за загальним принципом, всі ці ситуації мають одне джерело – це не оформлене належним чином право власності або право користування земельною ділянкою.
Наприклад, комусь із родичів старшого покоління рішенням сесії було виділено земельну ділянку, проте на цьому історія оформлення документів завершилась і люди користуються вважаючи себе належними власниками або користувачами, проте чинне законодавство говорить інше.
Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
При цьому звертаємо вашу увагу, що право виникає не з моменту прийняття рішення, не з моменту написання заяв і навіть не з моменту початку фактичного обробітку, а саме з моменту державної реєстрації!
Державна реєстрація права до 01 січня 2013 року являла собою видачу державного акту на право власності на земельну ділянку, або зареєстрованого договору оренди.
Починаючи з 2013 року реєстрацію права на земельні ділянки здійснюють реєстратори речових прав на нерухоме майно, на підтвердження такої реєстрації громадянину чи юридичній особі (власнику, користувачу) видається витяг з Реєстру речових прав. Саме вище вказані факти і є моментами виникнення права на земельну ділянку, а отже в цей же час і виникають підстави для її використання.
Таким чином, у випадку відсутності зареєстрованого належним чином права власності чи користування (договору оренди земельної ділянки), такі земельні відносини вважаються тіньовими і не піддаються регулюванню чинним законодавством.
В земельному законодавстві існує норма яка дозволяє оформити право на землю у тому випадку, якщо особа «давно» користується такою земельною ділянко.
Стаття 119 Земельного кодексу України визначає набуття права на земельну ділянку за давністю користування (набувальна давність), зокрема Громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно протягом п’ятнадцяти років користуються земельною ділянкою, але не мають документів, що засвідчують наявність у них прав на зазначену земельну ділянку, можуть звернутися до органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування з заявою про передачу такої земельної ділянки у їхню власність.
При цьому частина 2 цієї ж норми говорить, що набуття громадянами права власності на земельну ділянку за давністю користування здійснюється в порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами згідно із статтею 118 цього Кодексу в межах норм, визначених статтею 121 цього Кодексу.
Отже, механізм безоплатної приватизації визначається як єдиний правильний шлях належного оформлення права власності на земельну ділянку.