Біорізноманіття на дні колишнього Каховського водосховища вражає — науковці здивовані цим явищем – SuperAgronom
Верба на дні колишнього Каховського водосховища значно вища ніж очікувалось від дворічних дерев. Цей надшвидкий ріст і досі дивує, хоч науковці й намагаються знайти пояснення, зокрема в багатстві ґрунту та високій конкуренції за світло, пише Texty.org.ua.
Верба не лише росте, а й уже почала цвісти, хоча зазвичай це відбувається десь на 5-7 рік вегетації, каже каже Анна Куземко, провідна наукова співробітниця Інституту ботаніки ім. М. Г. Холодного. Причому що вище за течією Дніпра, то більше сережок знаходили науковці. Якщо з насінням усе буде добре, то, імовірно, верба поширюватиметься й на ті ділянки, на яких у перший рік довго стояла вода і насіння там не встигло прорости.
Ще одне несподіване явище, вважає Олександр Ходосовцев, ліхенолог, професор Херсонського державного університету, — слабші рослини мали б загинути, але цього не відбувається.
«За логікою, нестійкі деревця мали б уже добряче випасти, бо не можуть співіснувати на одному квадратному метрі 20-40 особин. І цей процес відбувається, але не так масово, як можна було б очікувати. Бо поживних речовин і досі вистачає всім. Можливо, тому конкуренція між деревами за простір зараз не відіграє такої ролі й густина верб усе ще дуже висока», — зазначає науковець.
Вже зараз проявляється ярусність, характерна для повноцінного лісу, — з дерев вищих і нижчих, чагарників, трав, мохів, які розростаються. Молоду вербу навіть почали колонізувати лишайники, а це дуже швидкі темпи.
«Таких величезних площ, порослих вербою, в Україні не бачив ніхто. Тому і цікаво, як воно сформується з погляду масивності цих ділянок», — каже Олександр Ходосовцев.
На заваді вербам не стала і відсутність водопілля, яке було після зими минулого року. Для заплав, які залежать від режиму зволоження, це ризик. Проте тієї вологи, що накопичилася за квітень-травень, поки що вистачає.
Вчені пояснюють, що паралельно різні біотопи, які встигли там сформуватися, насичуються видами (крім черепашкових відкладів, які в цьому найповільніші). Тож чи не першим враженням від побаченого було те, як багато рослин додалося. Йдеться і про інвазійні види, і про багато типових лучно-болотних рослин. З’явилися осоки, ситники, смикавцеві. Нарешті проявили себе і види, характерні для лучних ділянок, яких у попередніх експедиціях майже не спостерігали, приміром: жовтець повзучий, тонконіг. Червонокнижну осоку житню, яку минулої експедиції знайшли тільки в одній локації, тепер бачили і в інших місцях.
Але це не може тривати вічно. За словами Анни Куземко, цей рік і, ймовірно, наступний можуть стати піковими з погляду біорізноманіття. Усе, що туди потраплятиме, проростатиме. Воно і зараз фактично певною мішанкою видів з різних екологічних груп, які конкурують між собою.
«Це той етап, коли всі пробують, чи підійде їм це місце й ці умови. А далі питання, хто зможе закріпитися і на яких ділянках», — каже науковиця.
Алла Гусарова, SuperAgronom.com