У тісному зв’язку з хліборобством: що означає аграрний орнамент на вишиванках українців — AgroPortal.ua
Українська культура тісно пов’язана із землею. Навіть елементи побуту, такі як вишита сорочка, є символами зв’язку з природою, урожайністю, циклом праці на землі. AgroPortal.ua поцікавився, наскільки сільськогосподарська тематика відображена у візерунках вишиванок, і що символізують аграрні мотиви.
Вишивальниця з понад 20-річним досвідом, діджитал художниця, засновник GLOW ART, дипломат «Книги Рекордів України» Тетяна Протчева поєднує глибокі українські традиції з технологічними інноваціями. З 2003 року вона професійно займається вишивкою, але не зупиняється на класичному стилі. Геометричні орнаменти, які їй особливо близькі через технічну освіту, вона також інтерпретує як коди сільської символіки: ромб, наприклад, — це символ землі.
Сорочка несла цілу історію родини
На запитання про сільськогосподарські мотиви на вишиванках пані Тетяна відповідає: «Всі елементи — це інформація. Це коди». Виноград, калина, птахи, колосся — кожен образ несе сенс, історію та послання. Рослинні символи часто свідчили про добробут родини або її цінності. А кольори, зокрема червоний і чорний, символізували як радощі, так і смуток. Наприклад, чорна вишивка могла означати не траур, а заможну наречену, яка мала багато землі.
«Сорочка несла цілу історію родини», — наголошує майстриня.
Якість тканини, орнамент, навіть нитки — усе свідчило про статус господарів. Так зване «панське полотно», виготовлене з льону чи конопель, вважалося ознакою заможності. У святкові дні, наприклад, під час жнив, селяни вдягали світлі вишиванки, часто з вишивкою білим по білому — цей вид мистецтва майстриня теж досліджує.
Сьогодні Тетяна Протчева — новаторка, яка об’єднала традицію та діджитал-культуру. Вона запатентувала метод створення схем QR-кодів для прикладного мистецтва й зареєструвала власний бренд Glow Art, у межах якого створює вишивку з ниток, що світяться в темряві. Цю ідею вона вперше відкрила після поїздки до Японії.
«У готелі поклала нитки на стіл — і вночі побачила, що вони світяться». Пізніше застосувала їх у створенні німбів для ікон. Її робота «Ісус Христос в терновому вінці» була внесена до Книги рекордів України.
Є молодь, яка шукає саме автентичне
Серед нових напрямів, які відкрила пані Тетяна у вишивці, — Glow Art (сяюче мистецтво), Палінцест (сучасна вишивка на старих рушниках) і Digital Needle Walk (інтеграція QR-кодів у традиційне мистецтво). Таким чином, вона не лише зберігає спадщину, а й адаптує її до сучасного світу.
Тетяна Протчева мріє про відновлення власного музею вишивки у Києві, який наразі тимчасово зачинений. Також майстриня планує відкрити представництва у Торонто, де вона зараз мешкає, а згодом — і в інших країнах. Її колекція — унікальна, вона включає як старовинні сорочки, так і сучасні роботи, що світяться в темряві.
У той час як сучасна мода все частіше перетворює вишиванку на декоративний елемент, майстриня вірить: «Є молодь, яка шукає саме автентичне. І це значить — традиція жива».
Попри інноваційний підхід, Тетяна Протчева постійно підкреслює: вишивка завжди була носієм інформації. Символи, якими оздоблювали сорочки, несли глибокий зміст — від родинної історії до зв’язку людини з навколишнім світом. Саме на цей складник вказують і дослідники, які вивчають вишивку як систему візуальних кодів аграрного світогляду.
Візуальний код життя селянина
У праці «Еволюція форм та символіка орнаментів української вишивки» Віктор Шостак описує вишивку як «візуальний код життя селянина». Візерунки, що передавалися з покоління в покоління, несли в собі символи родючості: розетки, які уособлюють сонце — головне джерело врожаю, хрестоподібні фігури — символи чотирьох пір року, крапкові або хвилясті лінії — дощ і воду. Усе це було не просто естетикою, а відображенням глибокої залежності людини від ритмів землі.
Як наголошує Юлія Нікішенко у роботі «Символіка рослинних орнаментів української вишивки на одязі початку XX ст.», саме рослинна символіка переважала у сільських регіонах. Чимало мотивів нагадували злаки, гілки винограду, квітки льону, польових маків — і невипадково. Це було своєрідне вшанування праці на землі, молитва за врожай. Виноград означав достаток, жито — хліб, а барвінок — безперервність життя роду на своїй землі.
Тетяна Стефанюк, досліджуючи символіку рослинних мотивів, підкреслює, що вишивка народжувалась у тісному зв’язку з аграрним циклом. Люди орнаментували свої сорочки знаками, що символізували найважливіші етапи хліборобського року: сівбу, проростання, дозрівання, збір урожаю. Ці символи виконували роль оберегів — вони «працювали» на добробут господаря. Недарма особливо ретельно вишивали саме рукави — ними селянин тримав плуг, сіяв зерно, збирав колос.
У роботі «Символіка і значення української вишиваної сорочки» Олександр Зборівський описує символіку вишиванки саме як форму гармонізації з природою. Калина й дуб, які часто зустрічаються у візерунках, втілюють родючість і силу. А хвилясті лінії, що зображають воду, — це очікувана волога для врожаю. Вишивка, на думку дослідника, не просто прикрашала тіло, а «вростала» у сільський календар — з його обрядами на посівну, на врожай, на весілля після збору хліба.
Українська вишиванка — це не лише про національну ідентичність, а й про землю як центр життя. І сьогодні, коли аграрна галузь є серцем української економіки, ми можемо з новою глибиною зрозуміти, як багато закладено в цих стародавніх візерунках.
Єлизавета Котенко, AgroPortal.ua