Держстат: у квітні продукти харчування дорожчали вдвічі швидше за індекс споживчих цін – AgroReview
Ринок сої Європейського Союзу залишається надзвичайно залежним від зовнішніх постачань. Щороку країни ЄС вирощують близько 3 млн тонн сої, однак для задоволення внутрішнього попиту їм додатково потрібно ще близько 33 млн тонн бобів.
Про це розповідає AgroReview
Перспективи для української сої у 2025 році
У 2025 році, за оцінками аналітиків Асоціації «Дунайська Соя», площі під соєю в ЄС скоротяться на 5–10%, що пов’язано з низькою якістю та невисокою врожайністю у минулому сезоні. Традиційно основним постачальником не-ГМ сої для світового ринку залишається Бразилія, однак експорт цієї продукції до Європи може зменшитися на 30–35% і складе менше ніж 1 млн тонн у 2025 році.
Ймовірно, ЄС у 2025/26 маркетинговому році компенсує падіння імпорту не-ГМ сої з Бразилії за рахунок поставок із інших країн. Україна, як один з основних постачальників регіональної сої, має всі передумови для рекордного врожаю у 2025 році. Прогнозується, що посівні площі в Україні становитимуть 2,3–2,5 млн га (порівняно з 2,6 млн га у 2024 році), а валовий збір може перевищити торішній результат на 2%.
Нові експортні правила та стратегія для агровиробників
З 2025 року українські агровиробники зіткнуться з новими регуляторними вимогами ЄС.
«Урожай 2025 року стане першим, на який поширюється дія Регламенту (EU) 2023/1115, спрямованого на запобігання імпорту продукції, пов’язаної зі знелісненням і деградацією лісів».
Це означає, що експорт сої та продуктів її переробки до ЄС буде можливий лише за умови повної простежуваності походження, підтвердження сталості виробництва, надання геокоординат для кожної партії, а також документального засвідчення законності використання земель та відсутності знеліснення після 2020 року.
Ці вимоги вимагають від виробників додаткових ресурсів для проведення аудитів, цифровізації та ведення документального супроводу, що особливо актуально для малих та середніх компаній. Проте водночас такі зміни створюють конкурентні переваги для української сої, адже продукція з підтвердженим «чистим» походженням може отримати пріоритет на ринку ЄС та зайняти місце обмежених постачальників з інших країн.
Варто зазначити, що нові європейські стандарти стимулюють розвиток глибшої переробки всередині країни. У 2023/24 маркетинговому році обсяги переробки сої в Україні вже перевищили 2 млн тонн, що на 10–15% більше порівняно з минулим роком. Частка експорту переробленої продукції — шроту та олії — невпинно зростає, що дозволяє українським виробникам відповідати вимогам ЄС та створювати додану вартість усередині країни.
Асоціація «Дунайська Соя» відзначає позитивні тенденції у розвитку галузі: зростає кількість сертифікованих переробників, поглиблюється співпраця між аграріями та підприємствами. Це відкриває доступ до преміальних сегментів ринку та підсилює конкурентоздатність української сої як за якістю, так і за стандартами сталого виробництва.
На тлі рекордного врожаю в Бразилії та коливань на валютних і енергетичних ринках, на європейському та світовому ринках сої спостерігається низхідний тренд цін. На сьогодні не-ГМ соя в ЄС торгується на рівні 420 євро за тонну, а премії на не-ГМ шрот опустилися до мінімальних значень останніх місяців.
Для українських експортерів це означає складніші умови для отримання прибутку: ринок залишиться рентабельним переважно для тих, хто може запропонувати не лише сировину, а сертифіковану та простежувану продукцію відповідно до нових стандартів ЄС. Саме якість, підтверджений не-ГМ статус, відповідність стандартам сталості та орієнтація на глибоку переробку стають вирішальними чинниками для успішного експорту у сезоні 2024/25.
Українська соя зберігає потенціал для утримання позицій на преміальних ринках Євросоюзу, однак виконання нових вимог щодо простежуваності та сталості виробництва стає критичною умовою для подальшого розвитку експорту.
Анастасія Радюк, менеджерка з якості Асоціації «Дунайська Соя»