Арсен Федосенко: фотографія та вино – Techdrinks.info
Люди культури, яких забрала війна
Арсен Федосенко – військовий фотограф, художник, амбасадор українського вина, винороб. Понад двадцять років знімав художні й документальні фотопроєкти. Навесні 2022 року приєднався до лав ЗСУ, спочатку фотографував у мобільних групах при Генеральному штабі, згодом був оперативним черговим штабу у 518 окремому батальйоні спеціального призначення «Дике Поле». Також працював керівником групи розробки телерадіопродукції у Медіацентрі Управління стратегічних комунікацій ЗСУ. Але влітку 2024-го від важких поранень під час запеклих боїв за Харків Арсен Федосенко загинув.
Арсен Федосенко колекціонував історії крафтових
виробників українського вина та особисто займався виноградарством та
виноробством. Нещодавно його рідні та друзі презентували вино «Арсена біле особливе», яке виготовили із винограду
зібраного на винограднику фотографа.
Арсен Федосенко був автором десятків фотовиставок та номінантом першого року Wine Travel Awards у Wine & Food Influencer/Author of the Year. Його фото були й у статті про вино Дженсіс Робінсон (Jancis Robinson) у Financial Times.
«Нова історія українського вина» – назва книжки, на яку автор вже навіть обрав обкладинку – бруньки молодого винограду серед зеленого листя. Його філософія полягала в тому, що виноградна лоза вбирає соки української землі і через смак вина, який у кожному регіоні різний (десь солодкий, а десь терпкий) можна передати історію цієї землі, – розповідає про проєкт Арсена Анна Кирій, дружина Федосенка. – Своїм проєктом Арсен сподівався довести, що вино є не лише бізнесом або хобі, а справжньою українською культурою. Дослідницьку роботу він перетворив у фотопроєкт облич авторів цього вина – українців з усіх куточків країни, через чиї історії можна розповісти історію цілого народу».
За словами Анни Кирій, Арсен Федосенко не просто колекціонував історії крафтових виробників українського вина — він сам перетворився спочатку на виноградаря, потім на винороба, згодом на сомельє, а останнім часом навіть здобував вищу освіту з технології виновиробництва. Працю у винограднику називав словом «агроаристократія», бо «до лози підходять стоячи». «Тобто з гідністю».
Також про
Арсена Федосенка та його здобутки, а ще про людей, яких українська
культура втратила у війні можна прочитати у спільному проєкті PEN Ukraine та
The Ukrainians «Люди культури, яких забрала війна».
«Що спільного між добрим вином та світлиною?.. Слушний момент. В долі вина є багато вирішальних моментів,- збір урожаю, старт бродіння, зняття з осаду, завершення витримки, і момент зустрічі з вами. Для знімка треба опинитись в той час, у тому місці й контексті, і в потрібний момент спустити затвор камери, ні секундою раніше чи пізніше. А ще важливо, коли презентувати цей кадр. Гадаю, що цей момент настав. Бурштинова серія, або «Amber», – писав у своїх нотатках Арсен Федосенко. – Це зображення вина, виробленого за найдавнішим рецептом. Десять тисяч років тому вино не фільтрувалося, а гребені та м’якоть були в суслі, аж доки не осідали. Тоді ще ніхто не знав про кисень та інертні гази. Тому вино, маючи контакт зі шкірочкою, гребенем та киснем, набувало тьмяно-жовтого, аж мідного кольору. У простоті є багато нюансів, і таке вино простіше перетворити на оцет, ніж досягти бажаного кольору й смаку. В Україні відроджується прадавня традиція виробництва таких вин, що цілком могла починатись за часів Трипільської культури, з винайденням технології випалювання глиняного посуду. Це поки не доведений факт, а моя творча гіпотеза, втілена у фотографії».
«Минулого року ми разом з друзями зібрали врожай на винограднику Арсена. А Павло Макогон зробив з нього прекрасне вино. Воно майже готове і має цей божественний бурштиновий колір, про який писав Арсен. Ми назвали його «Арсена біле особливе», – розповідає Анна Кирій.