Азот і сірка під ріпак — експерт розповів про терміни та дози внесення – SuperAgronom

Азот під ріпак вноситься як останній важливий компонент. Однак за деякими правилами ЄС вносити азот може вже бути занадто пізно, але варто подумати й про інші поживні елементи, зокрема сірку, пише Farmer.pl.

Удобрюючи ріпак, зазначає автор, зверніть увагу на пропорції, яких слід дотримуватися. А саме, мова йде про співвідношення N:S, яке дорівнює приблизно 4:1 (іноді також прийнятно і 5:1).

«На практиці це означає, що ріпак, який поглинає кожні 4-5 кг азоту, має також отримувати 1 кг сірки. Це означає, що ми припускаємо, що споживання азоту становить приблизно 240 кг/га. У такій системі рослини також повинні мати в своєму розпорядженні близько 50-60 кг S. Під час розрахунку доз сірки не забудьте перетворити SO₃ на S, оскільки в деяких випадках вміст сірки подається у формі триоксиду. Коефіцієнт 0,4. Отже, 1 кг SO₃ дорівнює 0,4 кг S», —  наголошує автор.

Він зазначає, що як і у випадку з калієм, який має бути застосований раніше, ніж сам азот, сірка має розчинятися та рухатись у ґрунті, щоб поглинутись. Однак часто її застосовують разом із самим азотом. Це не помилка, хоча ідеально, коли рослина вже забезпечена сіркою під час внесення азоту. Насамперед це важливо у разі запізнілого внесення азоту. Автор додає, що останніми роками через відповідні нормативи у Польщі було дуже важко вчасно забезпечити ріпак цим елементом. У разі пізнього внесення азоту ріпак страждає від дефіциту як азоту, так і інших макроелементів, у цьому випадку сірки. Крім того, сірка відповідає за оптимальне поглинання азоту.

«Зверніть увагу, що ми додаємо сірку в невеликих кількостях також протягом вегетаційного періоду. Мова йде про позакореневе підживлення. Таким чином ми, звісно, ​​не задовольняємо потреби в цьому елементі (або будь-якому іншому важливому макроелементі), але ми забезпечуємо сіркою в ключові для розвитку рослини моменти. Що не менш важливо, позакореневе підживлення, наприклад, семиводним сульфатом магнію, бором з сіркою або іншими препаратами, дає змогу швидко забезпечити рослину певним запасом сірки. Однак слід розглядати позакореневе підживлення сіркою як доповнення, а не основну форму удобрення. Відповідне постачання сіркою при стартовому внесенні добрива перед поновленням вегетації або на самому її початку має фундаментальне значення», — зауважує автор.

Час внесення сірки залежить від добрива, яке ми маємо. У випадку з азотно-сірчаними добривами цей елемент вносять відносно пізно. Одним із варіантів, який дає змогу вводити сірку заздалегідь, є її застосування разом з калієм, підкреслює видання. Тоді можна використовувати досить широкий спектр продуктів, що містять, крім сірки, наприклад, калій або магній. Тоді можливе внесення добрива, що містить азот і сірку, має додатковий ефект.

Алла Гусарова, SuperAgronom.com