Топ-20 найбільших країн-імпортерів фруктів і тенденції імпорту по цих країнах від EastFruit – EastFruit
Аналітики EastFruit оновили рейтинг найбільших країн-імпортерів фруктів у світі, а також розглянули тенденції торгівлі за цими країнами за п’ятирічний період, а саме з 2019 по 2023 роки включно. У цьому рейтингу є ціла низка сюрпризів і відвертих несподіванок.
Першою несподіванкою можна вважати входження до топ-3 найбільших світових імпортерів Китаю, який раніше був незмінно одним із лідерів світового експорту плодоовочевої продукції. Однак не варто поспішати з пошуком виходу на цей ринок збуту – приріст імпорту тут здійснюється значною мірою за рахунок екзотичного дуріану і черешні, яку поставляє в основному одна країна – Чилі.
Друга несподіванка – різка втрата позицій Великою Британією, яка після брекзиту зіткнулася зі складнощами в пошуку постачальників фруктів і підтримання з ними ділових відносин. Як наслідок, у супермаркетах Великої Британії часто пустували полиці в плодоовочевих відділах.
Третя очікувана несподіванка – різке падіння позицій росії в рейтингу імпортерів. За підсумками 2023 року ця країна перебувала на межі вильоту з топ-10, оскільки купівельна спроможність населення росії, як і його чисельність, продовжували впевнено знижуватися.
Однак значно більше несподіванок було в трендах торгівлі.
«Експортерам фруктів та овочів важливо розуміти не лише номінальний обсяг імпорту, а й тенденції в обсягах поставок. Знайти ринок збуту зазвичай легше в тих країнах, які нарощують імпорт швидше за інших. А ось якщо країна знижує обсяги імпорту, то найчастіше існує загроза втрати цього ринку збуту, і необхідно докласти зусиль, щоб утриматися там, або ж оцінити економічну та стратегічну доцільність подібних зусиль», – говорить Андрій Ярмак, економіст інвестиційного департаменту Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО).
Отже, яка країна з 20 найбільших світових імпортерів є найбажанішим ринком збуту зараз з погляду зростання обсягів імпорту фруктів та овочів?
Перш ніж відповісти на це запитання, потрібно зазначити, що глобальний імпорт фруктів і овочів у доларовому вираженні зростає на 4,2% на рік, що еквівалентно $5,8 млрд доларів США. Багато це чи мало?
На наш погляд – це означає, що глобальний імпорт плодоовочевої продукції наразі не зростає взагалі!
Річ у тім, що ці темпи зростання приблизно відповідають офіційній середньорічній інфляції долара за цей період. Це тривожний показник, який може означати сповільнення світової економіки, адже в попередній п’ятирічний період темпи приросту імпорту фруктів і овочів випереджали темпи інфляції щонайменше на 3 відсоткові пункти на рік.
А це означає, що країни, імпорт яких у 2019-2023 роках зростав на 4 або менше відсотка на рік, або не збільшили, або знизили обсяги імпорту. Тому ми обов’язково маємо брати до уваги це коригування під час аналізу тенденцій.
Отже, власне тенденції, які можна розглядати у вигляді абсолютних і відносних темпів приросту імпорту. Обидва ці варіанти показано на графіку нижче.
Одразу ж привертає до себе увагу один із піків на графіку – це країна, яка щорічно нарощує імпорт на 33% і за підсумками 5 років увійшла до топ-4 найбільших світових імпортерів за номінальним приростом імпорту! За відносним рівних цій країні просто немає – у другого місця на 20 процентних пунктів приросту менше. Ця країна – В’єтнам. Настільки стрімке зростання імпорту зумовлене лібералізацією зовнішньої торгівлі, яка багато років поспіль була обмежена загороджувальними тарифними і нетарифними бар’єрами.
Нагадаємо, що населення цієї країни вже майже досягло 100 млн жителів і воно стрімко підвищує рівень своїх доходів. Щорічні темпи приросту ВВП у В’єтнамі сягають 8%, що робить цей ринок дуже привабливим для всіх без винятку постачальників.
Основними постачальниками плодоовочевої продукції на ринок В’єтнаму є Китай, Нова Зеландія, США, Австралія, ПАР, Індія та Південна Корея. Серед європейських постачальників лідирує з великим відривом Франція.
А ось список головних імпортних позицій В’єтнаму вас точно здивує! Здавалося б, жителів цієї тропічної країни мають цікавити екзотичні для нас фрукти, але ні – головною імпортною позицією В’єтнаму є яблуко! Саме на імпорт яблука В’єтнам витрачає найбільше грошей. Далі йдуть: столовий виноград, мандарини, цибуля, часник, різні види капусти, столова картопля, морква і диня.
Тому В’єтнам і цікавий більшості світових постачальників фруктів.
У топ-5 найважливішим і дуже цікавим ринком збуту залишається також ринок США з приростом на 8% або майже $2 млрд на рік. Про Китай ми згадали раніше, а ось Німеччина скоріше показує стагнацію імпорту, тому що приріст перебуває нижче показників інфляції. Франція замикає п’ятірку з показником у 6% приросту на рік, що лише трохи перевищує інфляцію.
Далі в списку низка країн має показники приросту імпорту, нижчі за 4%, а ось ті, хто нарощує імпорт швидше, а саме Іспанія і Польща, дедалі частіше згадуються не тільки як виробники, а і як реекспортери продукції.
У правій частині графіка знаходиться ціла низка країн, які знижують імпорт. Крім уже згаданої росії, яка знижує імпорт на 7%, або $0,4 млрд на рік, також зменшують обсяги закупівлі закордонної плодоовочевої продукції Гонконг, Японія, ОАЕ, Бельгія, Індонезія та Велика Британія.
Особливо варто зупинитися на ОАЕ, який став найважливішим ринком збуту для постачальників фруктів з України й куди зараз активно намагаються виходити експортери яблука з Молдови. Очевидно, що потенціал цього ринку наразі практично вичерпано і тут конкуренція вже занадто висока, що призводить до зниження маржі постачальників.
При цьому скорочення імпорту в Емірати, яке ми бачимо в статистиці, частково зумовлене не стільки зниженням обсягів, скільки зниженням цін на фрукти та овочі внаслідок дуже високого рівня конкуренції.
Відповідно, для пошуку перспективних ринків збуту овочів і фруктів, вочевидь, доведеться звернутися до довшого списку імпортерів, і доведеться розглядати не найбільші та найвідоміші країни, що істотно ускладнить роботу трейдерів.