Ранній сезон та низькі ціни: пасічники не прогнозують здорожчання меду — AgroPortal.ua

Через аномально теплу весну пасічники розпочали цьогорічний сезон майже на два тижні раніше. Прогнози з медозбору наразі робити не беруться. Якщо будуть дощі, то й липа буде, вона любить вологу. Загалом незалежно від регіону бджолярі роблять ставки на соняшник.

 

«Торік були хороші результати по ріпаку та соняшнику: зібрав 8-9 т меду, не рахуючи дрібні продажі. Незрілий мед я не продаю. Сонях качаю двічі в будь-якому разі, а далі все залежить від того, який ще буде. Липа виділила — качаю, ріпак посіяний чи є якесь різнотрав’я — качаю. Все качається по сорту, в середньому три рази», — розповідає AgroPortal.ua пасічник із Сумщини Микола Приходько.

З помічників — у пасічники

У свої 32 роки він має стаж у бджільництві 19 років. Почалося все зі шкільних років як хобі з одного вулика і переросло в справу життя — підтвердженням є понад 250 вуликів, які складно не помітити на окраїні села біля лісу. Господар дбає про своїх трудівниць кожного дня, а вони ж за турботу віддячують йому хорошим медозбором.

У родині Приходьків пасікою ніхто не займався, тож для батьків було дивиною, коли син у свої шкільні роки став цікавитись бджільництвом.

«Почалося все з сусідської пасіки. Біля нас жив 88-річний дідусь, який тримав пасіку, і одного літа він взяв мене в помічники. Як виявилось, я теж можу бути пасічником. Так у мене й з’явився перший вулик, і з кожним роком їх тільки більшало. Інтернету тоді як такого ще не було, тож усю інформацію брав з книжок, виписував журнали. Зараз у мережі дуже багато всього, але потрібно знати, якій інформації можна вірити. Сьогодні пасіка — це моє хобі, яке переросло в роботу, бізнес. До того ж я вже 10 років паралельно працюю у Томашівському лісництві», — розповідає Микола Приходько.

У бджоляра пасіка кочова, вивозить її щосезону в радіусі 50 км. Там, де є медозбір, туди і їдуть. Працює біля неї сам, помічників залучає лише на відкачування меду та перевезення вуликів.

«Є багато пасік, коли люди заходять з грошима. Вони готові вкластися, закупити все повністю, створити велику пасіку, але зиску з цього не буде. На пасіці наймані люди не будуть віддаватися роботі, як потрібно. Якщо ти сьогодні-завтра не зробив, то з цієї сім’ї нічого не візьмеш, сезон пропаде, і нічого не заробиш», — продовжує він.

Не медом єдиним…

За словами пасічника, одна сім’я дає близько 50 кг меду, це в середньому з розрахунку, що в нього вона не лише медовий напрям має, а й матковивідний — 400 маткомісць. З ранньої весни вся пасіка працює на матки, а потім уже на кінцевий результат — мед.

За весь час, що займається пасікою, перепробував абсолютно всі породи бджіл. «Починав із безпородних, а зараз у мене наполовину племінна пасіка, займаюсь українською степовою, чистопородною. Мої матки продаються в усіх магазинах бджільництва не лише в сусідніх Ромнах, Сумах, а й по всій Україні», — розповідає Микола Приходько.

За словами пасічника, сьогодні важливо бути зареєстрованим, адже в такому разі надходять всі оповіщення про обробіток полів. За весь час роботи випадків потрави бджіл у нього не було.

З медогонки — зразу до столу

Продукція з пасіки Миколи Приходька має постійних поціновувачів. Наприклад, одна родина з Сум уже 5 років поспіль приїздить за медом щойно з відкачування. Багато продається на літраж. Усі, хто бачить, що бджоляр поїхав качати мед, уже традиційно поспішають до нього за ще теплим продуктом. Така репутація безцінна. Крім того, в асортименті виробів ще є крем-мед, мед із горішками, які теж розкуповуються дуже швидко.

«Кожен мед корисний по-своєму. Багато пишуть про лікувальні властивості липового, він більше з м’ятним присмаком. У мене теж асоціації відразу з ліками. Особисто мені найбільше до вподоби мед з пізнього різнотрав’я. Зберігати його теж слід правильно, за температурою це має бути невеликий плюс, а тримати краще у склі або ж харчовому пластику, тоді всі корисні властивості будуть збережені», — розповідає пасічник.

Зараз він продає мед минулого сезону, лишилось зовсім небагато. Реалізувати все по місцевості, за його словами, неможливо — обсяг занадто великий. Десь 50% продається в роздріб і на дрібний опт, беруть кондитерські в Києві, ну а решта здається оптовикам.

Немає стабільної ціни на мед

«Війна суттєво вплинула на нашу роботу. Зараз немає стабільності та впевненості у завтрашньому дні. Розвиватись якось далі, знаходячись у прифронтовій зоні, вкладати кошти в пасіку страшно. Потроху вкладаємо, звісно, але не так, як це було б у мирний час. Коли до війни мед брали по $2-2,5, то зараз — усього $1. Експортом не займаюсь і бажання такого не маю», — зазначає Микола.

Він додає, що перспективність майбутнього сезону залежить від кількох чинників: скільки засіють медоносів, які будуть погодні умови під час цвітіння. На думку пасічника, цьогоріч ціна на мед не зміниться, залишиться минулорічною. Вже за цей рік дуже багато меду пішло на експорт, хоча він тільки почався.

«Наші експортери не хочуть укладати договори із закордонними. Раніше як було: експортери укладали договори із закордонними фірмами на термін і тоннаж. Потім у них починалась своєрідна гра: вони спочатку мед не брали, а потім, коли вже терміни за договорами підходили, то вони й ціну піднімали, щоб пасічники їм здали мед, так всі й були в плюсі. А як війна почалася, договори ніхто не укладає. Наші не хочуть брати на себе відповідальність за їх невиконання і платити штрафи. І ті не хочуть з нами домовлятися, адже сьогодні мед везуть, а завтра — ні. Через це у нас ціна й просіла, немає стабільності», — бідкається пасічник.

Починати варто з практики на інших пасіках

Для тих, хто лише планує почати займатись пасікою, Микола Приходько радить один сезон просто попрацювати в помічниках у когось із бджолярів. Так прийде розуміння — чи це справді ваше. За цей час з’явиться трохи знань і досвіду, які вже можна буде використати у власній справі.

«Якби мені трапилася людина, яка дійсно хотіла б займатись пасікою і готова вчитися, я б розповів і зарплатню платив. За сезон навчив би тримати 100 сімей від А до Я. Початківцям радив би брати місцеву породу, яка вже звикла до клімату, медоносів. Ну а далі можна буде експериментувати, виводити свою селекцію», — пояснює пасічник.

Додає, що ті, хто до війни починав, закупили інвентар, мають постійні пасіки, тож собівартість їхнього меду нижча. А хто тільки розвиватиметься, вкладе, до прикладу, 100 тис. грн і захоче їх відразу повернути, не зможе. Адже в будь-якому бізнесі прораховується, що витрати повернуться протягом 5 років.

Щодо грантових програм, поки що досвіду такого пасічник не має, хоча колись про це думав. Наразі розраховує лише на свої сили та фінанси. Головне — стабільність, а розвиватися ще є куди, наголошує Микола Приходько. Для нього навіть 500+ вуликів не межа, та й працювати звик сам, головне — правильна перевірена технологія.

Зелений туризм — ще один напрям розвитку, але після перемоги

У планах бджоляра також є розвиток зеленого туризму з апібудиночками, адже пасіка знаходиться у досить мальовничому місці, де ліс та річка поряд, а до міської метушні десятки кілометрів. Та щоб реалізувати це все, потрібна стабільність і впевненість у завтрашньому дні, де не лунатимуть сирени, де буде мирне спокійне життя.


Тетяна Ярмоленко, AgroPortal.ua

 


Джерело http://agroportal.ua

Відповісти

Ваш email не публікується

where to buy viagra buy generic 100mg viagra online
buy amoxicillin online can you buy amoxicillin over the counter
buy ivermectin online buy ivermectin for humans
viagra before and after photos how long does viagra last
buy viagra online where can i buy viagra