Китай буде головним імпортером зерна і сої протягом 10 років — AgroPortal.ua
Регіони Африки, Близького Сходу, Китаю, Південно-Східної Азії, Західної Азії та Латинської Америки у найближчі 10 років будуть стимулювати світову торгівлю через збільшення попиту на продукти харчування.
Про це йдеться у звіті Міністерства сільського господарства США (USDA), повідомляє ІА «АПК-Інформ».
Зокрема, за прогнозами аналітиків, Китай залишиться провідним світовим імпортером соєвих бобів: на нього припадатиме 62,4% світового імпорту сої до 2033/34 МР. Попит з боку Китаю сприятиме постійному зростанню торгівлі соєвими бобами протягом наступних 10 років, загальний світовий імпорт сої зросте на 44,8 млн т (+25,3%) — до 221,6 млн т.
Річний імпорт фуражного зерна Китаєм досягне 44,2 млн т до 2033/34 МР (+3,4 млн т), але буде значно нижче історичного максимуму в 50,5 млн т, досягнутого у 2020/21 МР.
Також у 2033/34 МР Китай, найбільший у світі імпортер, за прогнозами, закупить 26 млн т кукурудзи. Прогнозується, що зростання попиту на корми в Китаї випереджатиме зростання внутрішнього виробництва кукурудзи. Щоб задовольнити попит на кормові культури, китайський імпорт сорго та ячменю, за прогнозами, значно зросте — до 9,1 млн т і 8,6 млн т відповідно до 2033/34 МР.
При цьому Китай залишатиметься провідним імпортером сорго (на нього припадатиме близько 83% світової торгівлі цією продукцією). У той час як імпорт кукурудзи до Китаю може обмежуватися квотами, на імпорт сорго чи ячменю квот не існує.
Також Китай залишиться найбільшим у світі імпортером ячменю (показник зросте з 8,5 млн до 8,6 млн т з 2024/25 по 2033/34 МР). Це менше пікового значення у 12 млн т, досягнутого у 2020/21 МР. Попит на корми є основним фактором імпорту ячменю протягом прогнозованого періоду, але Китай також є великим імпортером пивоварного ячменю, головним чином для виробництва пива. Частка Китаю у світовому імпорті ячменю, яка у 2024/25 МР становитиме 28,3%, за прогнозами, зменшиться до 25,9% до 2033/34 МР.
Водночас імпорт пшениці до Китаю поступово знизиться з 10,7 млн до 9,7 млн т до 2033/34 МР, оскільки влада віддає перевагу виробництву продовольчого зерна та використовує великі резерви.