Комплексний підхід до охорони інтелектуальної власності під час комерціалізації сортів рослин
Україна є найбільшою аграрною країною Європи, де зосереджено близько 25% світових чорноземних ґрунтів, відомих високим рівнем родючості. Водночас із кожним роком аграрний потенціал України зменшується через сукупність різних факторів, серед яких значну роль відіграють війна та кліматичні зміни.
За таких складних обставин на допомогу приходять гібриди та нові сорти рослин, які є більш пристосованими до складних кліматичних умов, невибагливими для вирощування, однак не менш родючими. Таким чином, інвестиція в українське рослинництво є перспективною нішею для вітчизняного бізнесу та іноземних компаній.
У цій колонці ми пропонуємо зосередитись на правових питаннях, які можуть виникнути в процесі комерціалізації сортів рослин. Простіше кажучи, давайте розберемо, хто, коли, як і за яких обставин набуває на них права.
Що таке сорт рослин?
Профільним документом, що регулює набуття, здійснення та охорону прав на сорти рослин є Закон України «Про охорону прав на сорти рослин» від 21.04.1993 р. №3116-XII (далі — «Закон»).
З юридичного погляду «сортом рослини» вважається окрема група рослин, яку визнано і зареєстровано за визначеними правилами і стандартами для захисту їхніх генетичних характеристик та комерційних інтересів. Вищезгаданий Закон включає в себе критерії та умови придатності сорту для набуття прав інтелектуальної власності. Зокрема, зазначається, що сорт повинен бути новим, відмінним, однорідним та стабільним.
Чим назва сорту відрізняється від торговельної марки?
Як можна зрозуміти з написаного вище, на певному етапі ви стикнетеся з тим, що вам доведеться присвоїти сорту назву. Вона має бути унікальною, однозначно ідентифікувати сорт поміж інших зареєстрованих сортів та складатись із його родового чи видового позначення і власної назви. Закон встановлює вичерпний перелік вимог. Зокрема:
- назва сорту не повинна повторювати вже зареєстровану торговельну марку. Якщо закладом експертизи буде виявлено, що назва сорту повторює вже зареєстровану торговельну марку, заявник отримає висновок, де буде обґрунтовано, що саме не так. До того ж тотожність позначення у заявці на торговельну марку із зареєстрованим сортом рослин є абсолютною підставою для відмови в реєстрації торговельної марки.
- назва сорту повинна містити родове чи видове позначення, яке часто є цілком незнайомим терміном для пересічного споживача. Водночас торговельна марка покликана відрізняти однакові товари різних виробників на ринку та має бути оригінальною. Описовість торговельної марки або зазначення роду чи виду товарів у її назві є підставою для відмови у реєстрації.
Варто зазначити, що на етапі реєстрації прав на сорт потрібно зважати низку винятків та особливостей присвоєння назви сорту. Зазвичай, аби уникнути відмови у реєстрації та зекономити час та гроші, ми радимо проводити cross-check у відкритих та офіційних джерелах, зокрема щодо зареєстрованих прав на сорти рослин, а також на предмет того, чи назва сорту рослин не зареєстрована як торговельна марка.
Підводячи підсумки, варто зазначити, що яким би вдалим не був сорт, правове поле, в якому відбувається його комерціалізація, в перспективі дозволяє «зайти» конкурентам. Саме тому, щоб успішно монетизувати сорт рослин, дуже важливо створити сильний бренд, який буде вирізняти ваш продукт з- поміж інших. З часом такий бренд сам по собі становитиме окрему матеріальну цінність для його власника.
Мирослава Коваль-Лавок, радниця практики права інтелектуальної власності Baker McKenzie-Ukraine
Юлія Парфенюк, юристка практики права інтелектуальної власності Baker McKenzie-Ukraine
Думка автора може не збігатися з думкою редакції. Відповідальність за цитати, факти і цифри, наведені в тексті, несе автор.