Важливість бору для озимого ріпаку: ознаки дефіциту, рекомендації щодо внесення — AgroPortal.ua
Асортимент борних добрив для позакореневого підживлення дуже широкий, представлені вони сухою препаративною формою у вигляді чистої борної кислоти та боратів натрію (динатрій октоборат, тетраборат натрію та ін.) або рідкою, в якості органічних форм бору, переважно боретаноламіну.
Саме форма бору впливає на ефективність застосування цих добрив. Тобто не всі борні добрива забезпечують однакову якість або концентрацію доступного бору, а ціна продукту не завжди є найкращою мірою справжньої рентабельності застосування добрива.
Більшість сухих форм бору погано засвоюються листовою поверхнею, є малоефективним джерелом бору та несуть суттєвий ризик фітотоксичності. Швидка та повна розчинність гарантує доступність бору для рослини та забезпечує технологічність їх внесення. Наприклад, борна кислота і тетраборат натрію (бура) мають відносно низьку розчинність, особливо за низьких температур робочого розчину, що може призвести до нерівномірного розподілу діючої речовини у баку. В цьому випадку на листову поверхню потрапляють різні концентрації робочого розчину, зокрема дуже високі, що може призводити до опіків. До того ж, на листку борна кислота швидко висихає та кристалізуються (рис. 7), що повністю блокує надходження бору в рослину та підвищує ризик фітотоксичності.
Можна виділити наступні підходи у підвищенні ефективності підживлень бором:
- врахування факторів, що обмежують поглинання бору кореневою системою, та своєчасна ліквідація спричинених дефіцитів позакореневими підживленнями;
- застосування правильної форми добрив з високою біодоступністю та низькою фітотоксичністю, які сприяють рівномірному покриттю листкової поверхні та проникненню бору в рослину.
Для підвищення розчинності та біодоступності бору найчастіше використовують композиції з моноетаноламіном. Ці сполуки повністю розчинні у воді та рідких NPK добривах, не містять хлоридів, натрію або важких металів, що зводить до мінімуму ризик забруднення, опіків або фітотоксичності. Ці поліборатні органічні комплекси бору забезпечують відмінні змочуючі та вологоутримуючі властивості, що сприяє рівномірному покриттю листової поверхні, проникненню та адсорбції бору в рослину.
Зокрема, це досягається значним зниженням значення гігроскопічної точки добрива, тобто відносної вологості повітря, за якої нанесений на листя розчин буде залишатися вологим.
Для порівняння — борна кислота має гігроскопічну точку на рівні 98%, тобто з розчину, який потрапив на листову поверхню, в чистому вигляді вона буде засвоюватися рослинами лише за відносної вологості повітря вище 98%. А такий поживний розчин за позакореневого підживлення буде швидко висихати.