Учені з’ясували чому біологічний контроль діабротики за допомогою нематод не мав належного успіху – SuperAgronom
Личинки західного кукурудзяного жука є найбільш небезпечним шкідником рослин кукурудзи. Вони харчуються корінням кукурудзи та щороку завдають збитків на мільярди доларів у світі. Однією з причин, чому цей шкідник залишається такою проблемою, є те, що він здатний адаптуватися до багатьох стратегій захисту рослин і протистояти їм.
Про це пише eLifeSciences.
Зазначається, що біологічний контроль означає боротьбу зі шкідником за допомогою його власних природних ворогів — наприклад, хижаків.
Свого часу науковці досліджували можливість біологічного контролю личинок західного кукурудзяного жука з використанням нематод. Зазвичай нематоди знаходять і проникають у личинки комах, випускають бактерії, які вбивають їх, а потім харчуються та розмножуються в мертвих личинках. Однак учені з’ясували, що діабротика, принаймні частково, здатна протистояти цим нематодам, і успіх біологічного контролю в полі був нестійким.
Зазначається, що деякі травоїдні комахи накопичують або секвеструють рослинні токсини у власному тілі для самозахисту. Раніше, у 2012 році, дослідники повідомили, що західний кукурудзяний жук є стійким і пристосовується до основних токсинів у коренях кукурудзи — бензоксазиноїдів. Кров’яна рідина кукурудзяного хробака також відлякує багатьох хижаків. Група вчених з кількох європейських університетів поставили перед собою запитання: чи міг західний кукурудзяний хробак поглинати бензоксазиноїди кукурудзи, щоб протистояти біологічному контролю нематод та їхніх бактеріальних партнерів?
«Рослини зберігають бензоксазиноїди в нетоксичній формі. Якщо травоїдні тварини пошкоджують рослину, ці молекули швидко розпадаються на сполуки, токсичні для більшості комах. Тепер науковиця Крістель Роберт з Університету Берна (Швейцарія) та група вчених, в яку увійшли двоє дослідників, що брали участь у дослідженні 2012 року — показують, що західний кукурудзяний жук використовує подібну систему для захисту від нематод та їхніх бактеріальних «партнерів». Спочатку личинки перетворюють продукт розпаду бензоксазиноїдів шляхом додавання молекули глюкози. Потім вони вивільняють велику кількість цієї модифікованої молекули, щоб відлякати молодих нематод. По-друге, за допомогою невідомого механізму личинки стабілізують другий бензоксазиноїд рослинного походження, секвеструють його нетоксичну форму у своїх тілах і активують його під час атаки нематод. Отримані токсини можуть вбити як нематод, так і їх бактеріальних партнерів», — йдеться у повідомленні.
Ці висновки групи вчених можуть допомогти пояснити, чому біологічний контроль шкідника за допомогою нематод мав обмежений успіх. У довгостроковій перспективі вони можуть призвести до більш ефективних програм біологічного контролю, наприклад, шляхом блокування поглинання західним кукурудзяним жуком бензоксазиноїдів або використання природних ворогів, які є стійкими до токсинів цих комах.
Переклад SuperAgronom.com