Чому до кінця війни ресторанний бізнес у Львові буде процвітати? — AgroPortal.ua
За рік у Львові відкрилось майже 150 ресторанів та кафе. Насправді їх було більше, але вже частина закрилась. Ніколи такого «ресторанного движу» у місті Лева не було. Відкривались ресторани, кав’ярні, паби, найбільший тут завжди Fest, але свої ніші були і у поважних старих рестораторів: «Марка», «Вадо» тощо. Сторонніх на ресторанному ринку майже не було, всі місцеві.
І тут як понаїхали! 5 млн ВПО переїхало через місто, якщо вірити Андрію Садовому. З них залишилось жити та працювати ще тисяч 200. І це платоспроможні люди, бо жити у Львові стало дорого. А ще, нікуди не ділись туристи, але тепер це не поляки, які традиційно приїздили до Львова від’їдатись та відпиватись, а українці, що тягнуться до більш безпечного та красивого.
Крім того, Львів став міжнародним хабом, не більше, не менше. Кордон поруч, всі потоки туди-сюди ідуть через місто. Забула про конференції — у Львові їх проводилось більше, ніж у будь-якому місті, бо знову вважається більш безпечно, і іноземцям недалеко. А там, де люди — там і ресторанний бізнес процвітає.
І ось, нарешті, Львів став дійсно космополітичним містом з погляду ресторанів. Не просто місцева кухня та все на тему старого Львова. Відкрились мережеві БАО, «Мама Манана», «Остання барикада», «Шалом», «Егерзунд», численні заклади від переселенців з Харкова, Бердянська, Києва.
Переселенці принесли з собою нові формати, ідеї, сервіс, яких раніше в місті не було. Львів’янам, здається, також добре: не треба нікуди їхати, цікаві заклади самі приїхали, як цирк Шапіто. І на заздрість Києву працюють до 23:00, іноді навіть довше, якщо персонал живе поряд.
На тему старого Львова відкрилось дуже мало закладів, бо одна річ — туристичне місто, інше — бізнесове. Навіть Макдоналдз відкрив новенький великий ресторан. До речі, фаст-фуди в місті не дуже шанують. Мабуть, люди у Львові не спішать, і якщо прийшли до закладу — вже сіли та сидять.
І немає таких страшних кіосків з білої вагонки, як в інших містах, а саме воні, рідненькі — головний двигун вуличної торгівлі. А ось преміальні ресторани почуваються добре на відміну від Києва, хоч їх і мало.
Проблема з локаціями, майже немає приміщень чи окремих будівель із територіями, в які можна було б вкласти гроші. Кав’ярень, як завжди, у Львові багато, але це такий вже став формат, який я називаю кав’ярня+. Тобто наче кав’ярня, а там і меню велике, і бар активний, коктейлі всякі. Це взагалі характерно і для інших міст, коли кав’ярні так розширили асортимент і, по суті, стали новим форматом.
У Львові все відбувається в центрі. Такі традиції в більшості міст України — поїхати поїсти, погуляти «у місто». А центр у Львові, як відомо, — не резиновий. Зараз здається, що в кожному будинку історичного центру працює якийсь заклад. Ресторанний движ по масивах тільки починається, на це мають вплив нові ЖК, а також нові торговельні центри. Ресторанний бізнес тягнеться за новою нерухомістю.
З прибутками у ресторанного бізнесу в місті все добре, якщо заклад зайшов людям и стоїть в нормальній локації. Ресторани та кафе — це найдоступніший зараз вид відпочинку, тому ввечері у будь-який день заклади зазвичай забиті на 120%.
І тут хтось мене питає: а скільки продовжиться той золотий дощ? Відповідаю: до кінця війни бізнесу у Львові буде добре. Прибутки, потік людей буде забезпечений. А після закінчення війни все буде залежати, чи втримає місто переселенців, чи побудується нова нерухомість, чи залишаться прикордонні потоки.
Ольга Насонова, директорка аналітичного центру «Ресторани України»