Найважча посівна в історії країни та орієнтація на олійні: аграрій розповів про проблеми агробізнесу – SuperAgronom
Цього року українські аграрії були змушені переорієнтовувати сівозміни на інші культури, зменшувати вирощування окремих культур, а на складах у багатьох досі залишається тогорічний урожай.
Про це в ефірі «5 Каналу» розповів заступник голови Всеукраїнського конгресу фермерів, голова Конгресу фермерів Полтавщини Григорій Шамрицький, пише «Дзеркало тижня».
«Завдяки Збройним силам України ми відсіялися, і це була найважча посівна за всю історію незалежної України!»,— сказав він.
При цьому, через низький попит з боку трейдерів та незрозуміле ціноутворення в багатьох досі на складах залишається торішній урожай.
«Маємо ще чимало невивезеного зерна з попередніх врожаїв. До прикладу, на сьогодні соняшник у нашому регіоні не купує жодна трейдерська компанія і реалізувати культуру просто неможливо. Треба або самотужки везти його у порт і продавати за безцінь, або надалі зберігати у себе на підприємстві. До слова, не в кожного малого аграрія є навіть транспорт для перевезення зерна. Так само і установки для сушіння зерна для більшості невеликих підприємств — це розкіш», — розповів Григорій Шамрицький.
Загалом ціни на зернові у воєнний період впали, у перерахунку на курс долара, у 2-2,5 рази. При тому, що собівартість виробництва всіх культур зросла на 20-30%, а по деяких культурах на 40%.
«Ціна на сою сьогодні в нашому регіоні в межах 16 тис. грн з ПДВ за тонну. Пшеницю купують за 5,3-5,4 тис. грн/т, кукурудзу за 5,6-5,7 тис. грн/т. Тоді як у довоєнний період ціна на пшеницю була 8-9 тис. грн, а на кукурудзу 7-7,5 тис. грн з ПДВ», — зауважив експерт.
На цьому тлі, останнім часом до Конгресу звертаються сільгоспвиробники, переважно малі, з повідомленнями, що їм телефонують покупці зернових і пропонують придбати збіжжя за безготівковим розрахунком (з ПДВ) за такою самою ціною, як і за готівку.
«Це означає, що попри спроби навести порядок на митниці, корупція у цій сфері не надто зменшилась і тіньові схеми продовжують існувати. Але сподіваємося, що все-таки вони будуть поборені й все зерно буде продаватись легально й офіційно», — підсумував Григорій Шамрицький.
Перелічені фактори та «звуження» експортних шляхів боляче б’ють по агробізнесу, який, через специфіку галузі, не може зупинитися і чекати до кращих часів.
«Агро — це такий вид бізнесу, який ти не можеш поставити на паузу. Не можеш через війну чи загалом важку ситуацію зупинитись, а потім через рік-два знову розпочати з тієї ж точки. Ми маємо виплачувати орендну плату своїм пайовикам, заробітну плату, відсотки по кредитах та й саме тіло кредитів… Тому за будь-якої ситуації змушені сіятись, вирощувати культури, навіть якщо вони є планово збитковими, на межі збитковості чи мають маленьку прибутковість. Тож сіємо за будь-якої складної ситуації», — наголосив Шамрицький.
Через комплекс проблем більшість аграріїв, зокрема малі фермери, переформатували сівозміну з орієнтацією на олійні культури. Натомість значно зменшили вирощування таких культур, як кукурудза. З низки причин: високі ціни на досушування зерна (через здорожчання енергоносіїв), зростання вартості логістики (обсяги перевезення зерна кукурудзи у 2-3 рази більші порівняно з урожаєм інших культур) тощо.
«Тому більше вирощуємо сої та соняшнику. А також збільшили площі під пшеницею та ярим ячменем», — каже Григорій Шамрицький.