Особливості, переваги та недоліки України в контексті світового плодово-овочевого виробництва
У закордонному просторі існує кліше, що Україна — житниця Європи, чи найбільший експортер соняшнику та соняшникової олії. Така ситуація має дві сторони медалі. З одного боку, зернові та технічні олійні культури є максимально важливими для розвитку інших господарств. З іншого — другий рік поспіль спостерігається скрутне становище аграріїв, яке зумовлене не лише війною, а й відсутністю державної політики у сфері розвитку даного напряму.
Наприклад, у структурі собівартості виробництва вищезгаданих культур присутні: мінеральні добрива, засоби захисту рослин, посадково-насіннєвий матеріал, паливно-мастильні матеріали та причіпно-навісне обладнання, які є базовими складовими у повному циклі виготовлення продукції.
«Дивно, що держава не розвивала ні виробництво мінеральних добрив, ні паливно-мастильних матеріалів, маючи для цього локальний видобуток нафти та газу. Тому зараз ми пожинаємо плоди не тільки війни, а й відсутності державної політики у стимуляції розвитку саме тих галузей, які б давали готову продукцію для зменшення собівартості зернових, олійних та технічних культур», — зазначив президент Української плодоовочевої асоціації Тарас Баштанник під час онлайн-зустрічі: «Перспективи плодоовочевого сектору України».
Аналізуючи фактори, які впливають на розвиток українського аграрного сектору, лектор виділяє наступні складові:
- Розташування
Україна займає вигідне геополітичне становище з погляду логістики, оскільки її розташування дозволяє здійснювати торгівлю, як мінімум, до Європи, Азії та Африки. Тарас Баштанник наводить приклад на яловичині: «Якщо взяти до уваги мясопереробку, а саме яловичину, яка вимагає великої кількості кормів та територій, то найбільшим споживачем даної продукції будуть країни Сходу. Нашими основними конкурентами в цій галузі є Австралія, Бразилія, Аргентина та частково США. Однак саме з українських портів доставка такої продукції буде значно меншою, ніж з інших континентів».
- Клімат
За словами експерта, у виробництві плодоовочевої продукції Україна поступається своїм кліматом країнам Магрибу, Південної Америки та Єгипту. Наприклад, ґрунтово-кліматичні умови для вирощування лохини у світовому контексті не є сприятливими. По-перше, дана ягода ділиться на два основні сорти: північний та південний. Через кліматичний пояс, у якому знаходиться Україна, до вирощування придатний тільки північний тип, урожайність якого менш стабільна, а період дозрівання довший. Лідери з експорту південного виду — Марокко, Перу та Південна Африка збирають врожай у 20-25 т, у той час як вітчизняні аграрії — всього 7-8 т. По-друге, сезон збору лохини в Україні співпадає з урожаєм у Польщі, Німеччині, Румунії та Сербії, де її виробництво дешевше.
Також під час вирощування плодоовочевих культур спікер рекомендує враховувати три складові:
- ґрунт: використання чорнозему небажане для вирощування плодоовочевих культур;
- доступність до води: зміна клімату та зростання посушливості вимагає більшого використання води;
- наявність людських ресурсів: «Ягода — це максимально трудомісткий процес, який вимагає 12-15 осіб на 1 га для забезпечення якісного збору продукції», — зауважив лектор.
Слабкі ланки українського плодоовочевого виробництва
На думку Тараса Баштанника, український плодоовочевий сектор має ряд вразливих місць, серед яких:
- ускладнений шлях отримання кредитів: «фінансові запозичення — це драйвер розвитку будь-якої економіки, а в Україні відсутня достатня кількість таких інструментів для розвитку підприємств», — зізнається президент УПОА;
- брак потужностей для післязбиральної доробки та зберігання: вирощування врожаю — це тільки 15% від усього процесу, решту займає створення привабливого вигляду для покупця та збут. Не менш важливим є аспект збереження, адже у період з січня і до весни Україна є нетто-імпортером плодово-ягідної продукції через відсутність достатніх ресурсів з утримання та сортування таких товарів;
- відсутність стратегічного просування: «…маркетинг у даній сфері — це акцентування на конкретному сорті. Щоб розкрутити сорт, для початку потрібна його селекція, якої майже немає в Україні», — наголошує ментор. Вітчизняні виробники роблять ставку на популярність закордонного продукту, наприклад, використовують саджанці яблук із північних регіонів Італії, забуваючи про різницю в кліматичних умовах, та, як наслідок, отримують низький показник урожайності.
Перспективні та збиткові ніші
Першочерговим принципом, яким варто керуватися під час вибору ніші, є районування. На думку фахівця, найбільшою помилкою виробників у плодоовочевому секторі є ігнорування даного принципу, ефективність якого була доведена та обґрунтована ще радянською агрономічною школою.
Не менш важливим є питання глобальної конкуренції. Навіть дороговартісна продукція з малим терміном зберігання подорожує континентами. Адже чим менший термін придатності культури, яку пропонує виробник, тим нижча у нього конкуренція в світовому контексті. Саме тому вибір проєкту повинен базуватися на ретельному аналізі ринків, тенденцій, а основне, каналів збуту.
Щоб бути в курсі перспектив розвитку українського ринку та його можливостей виходу на світову арену, підписуйтеся на Телеграм-канал АгрокебетиPRO. Тут також можна знайти більше інформації про цікаві безкоштовні зустрічі, навчальні можливості, актуальні вакансії та професійні поради від менторів.
Для довідки: освітній проєкт «Агрокебети» спільно з асоціацією «Український клуб аграрного бізнесу» розпочали серію вебінарів із першого напряму проєкту «АгрокебетиPRO: навчання, менторство, працевлаштування та підприємництво», який реалізується за сприяння Проєкту USAID «Економічна підтримка України».