Науковці дали рекомендації щодо структури посівів під урожай-2023 для Степу – SuperAgronom
Незважаючи на складності, спричинені воєнними діями в Україні, формування структури посівів і проведення своєчасної сівби мають ґрунтуватись на засадах використання базових законів землеробства, урахування кліматичних особливостей року, ресурсних можливостей господарства, що забезпечить максимально можливий в умовах воєнного стану в країні рівень урожайності, економічної ефективності і відновлення родючості ґрунту.
Про це наголошується у науково-практичних рекомендаціях щодо особливостей вирощування сільгосп культур у зоні Степу, виданих фахівцями Національної академії аграрних наук України.
Зазначається, що оптимальна структура посівних площ дає змогу не тільки сформувати зони прибуткового виробництва продукції на основі ефективного використання природного і виробничого потенціалу, а й сприяти регуляції водного і поживного режимів ґрунту.
«З урахуванням цього та особливостей ґрунтово-кліматичних умов у структурі посівних площ слід дотримуватись оптимального набору та співвідношення зернових, технічних, кормових культур і парів, що забезпечить найбільш ефективне використання запасів вологи й потенціалу орних земель. В зоні Степу пріоритетними зерновими культурами є озима пшениця, кукурудза і ячмінь, а серед олійних культур — соняшник», — йдеться у виданні.
Для Степу України. Наголошують фахівці, рекомендована така структура посівних площ: під зернові культури відведено 58 % від всієї посівної площі, під технічні — 33 %, кормові — 5 %, а під картоплю та овоче-баштанні — 4 %. Структура посівних площ для господарств різної спеціалізації, що розташовані у південному та північному Степу, має певні особливості (див. табл.).
Важлива роль у стабілізації економічного стану аграрних господарств відводиться вирощуванню соняшника, під посіви якого бажано відводити не більше 20–25 % ріллі.
Орієнтовна структура посівних площ для господарств різної спеціалізації в зоні Степу, %
Перевищення такої норми підвищує імовірність погіршення водного балансу, фітосанітарного стану посівів і ґрунту та посилює деградаційні процеси, зокрема веде до втрат гумусу, зазначають вчені.
«У сучасному землеробстві з поглибленням процесів спеціалізації та концентрації виробництва, з модернізацією технічної бази, ринковими регуляторами та зміною клімату, роль сівозмін зростає. Оптимізація побудови сівозмін полягає в досягненні балансу між ринковими запитами і агроекологічними нормами», — йдеться у повідомленні.
Зазначається також, що сьогодні успішне функціонування аграрних господарств значною мірою зумовлене вузькою виробничою спеціалізацією. В таких господарствах вирощується невелика кількість культур у коротко-ротаційних (3-5-пiльних) сівозмінах, в яких частка зернових культур може складати 60-70 %. За необхідності сівозміни з 7-8-ротаційним циклом модульного типу можуть бути легко трансформовані в коротко-ротаційні по 3-4 поля з можливістю виходу на нормативні показники щодо структури посівних площ в цілому по зоні.