Хроніки окупації Приколотнянського ОЕЗу Кернела – Latifundist
Приколотнянський ОЕЗ Джерело фото: Пресслужба компанії
З першого дня війни команда Приколотнянського ОЕЗу продовжувала виходити на роботу. У березні Володимира Казакова відвезли на зустріч з так званим наглядачем від «нової влади». Він вимагав від директора розмістити на території заводу військову техніку, до гуртожитку заселити своїх солдатів і віддати на їхні потреби готову продукцію, йдеться у повідомленні компанії.
Володимир Казаков відповідав, що світла й тепла в приміщеннях немає, техніку розміщувати не можна, а товар зіпсувався через неналежне зберігання. Окупаційна адміністрація потребувала зразки олії: завод їх надав, але попередньо зробив неякісними.
«Нам потрібно було показати, що завод працює. У той момент це було єдиним способом зберегти актив і подбати про команду.Звісно, окупанти намагалися заїхати на територію заводу та їм щоразу не вдавалося. Я вдячний команді, яка не піддалася на провокації чи залякування. Всі намагалися бути корисними тут і зараз, виконуючи роботу, що кардинально відрізнялася від посадових обов’язків. Просто ділилися на групи й бралися за справи», — розповів директор Приколотнянського ОЕЗу Володимира Казаков.
У вересні ЗСУ звільнили Харківщину, проте російська сторона продовжувала жорстокі обстріли прикордонних районів — підприємство зазнало пошкоджень.
«У Приколотнянського ОЕЗ 85% вибитих вікон та 6 т утилізованого співробітниками скла. Долаючи наслідки ударів, команди заводів працюють і над вивезенням продукції — завантажують по 5-6 машин на добу, формують мінімальні партії, щоб максимально убезпечитися від ворожих атак», — уточнили в «Кернел».
На щастя, на тамтешніх Приколотнянському та Вовчанському ОЕЗах вдалося зберегти обладнання, сировину та готову продукцію, повідомили в компанії.
Сергій Герасименко, Latifundist.com, 2022 р.
{