Гіркий досвід окупації: як ферма на Чернігівщині відновлюється після російських ракет
Ми засіялись весною, трохи із запізненням. Й восени посіяли пізніше на 2-3 тижні.
У нас зараз також складна ситуація з електропостачанням. Але ми ще до війни купили генератор, він і під час окупації дуже допоміг. Коли була можливість, ми доїли корів і відправляли молоко до Чернігова у лікарні, будинки для людей похилого віку, дитячі будинки. У нас була ремонтна майстерня, де ми деякий час могли допомогти нашим військовим.
Зараз придбали ще один, більш потужний генератор на 120 КВт, щоб працював зерносушильний комплекс. Кукурудза ще не зібрана. Мабуть, будемо збирати десь у грудні, й прийдеться її сушити.
Частину молока переробляємо самі: виготовляємо вершки, сметану, масло, продаємо на базарі у Чернігові. А основну масу здаємо до Куликівського молокозаводу.
Я не надіюсь ні на яке відшкодування чи репарації від країни-агресора. Головне моє бажання — щоб син повернувся з війни з перемогою.
За 3-5 років ми все відновимо, і я впевнений — буде ще краще. За цей час я здобув великий досвід, хоч і гіркий. Зміг розібратись у людях, які мене оточують.
Наталія Помянська, AgroPortal.ua