Весь агробізнес лежить на плечах сільгоспвиробників, а галузь в умовах війни виживає на межі можливого — AgroPortal.ua
Українське сільське господарство під час війни зазнало безліч трансформацій: зміна логістичних ланцюжків, переорієнтація структури посівів, скорочення обсягів виробництва та адаптація до нових умов ведення бізнесу. Водночас усі ці фактори впливають на посівну кампанію 2023 року та майбутнє агросектору.
Про можливі сценарії та прогнози, а також масштаби збитків сільгоспвиробників розповів Agroportal.ua виконавчий директор та співвласник Agricom Group, президент УКАБ Петро Мельник.
Розкажіть, будь ласка, якою наразі є загальна картина виробництва агропродукції в Україні, та які у вас спостереження щодо ситуації на майбутнє.
Петро Мельник: Якщо говорити про експорт, то ситуація стає кращою з кожним днем, але досягнутих результатів ще недостатньо. Ми все ще не вийшли на минулорічні потужності, хоча поступово нарощуємо обсяги. За серпень було досягнуто позначки експорту в 4,5 млн т, що є набагато кращим результатом, ніж у попередні місяці. Однак, за розрахунками та очікуваннями УКАБ, Україна зможе вийти на більші обсяги експорту агропродукції на місяць. За результатами вересня ми вже вийшли на 7 млн т, що на 52% більше аналогічного показника попереднього місяця. Перевозити такі обсяги дозволяють не лише морські порти, а й розширення можливостей автомобільного транспорту, залізниці та річкових портів.
Серед основних чотирьох культур (пшениця, кукурудза, ріпак та соняшник), які наразі найбільше експортуються, спостерігається дуже великий інтерес з боку західних країн до ріпаку. Це важлива культура для експорту через залізницю до Польщі, Словаччини та європейських країн, але його запаси закінчаться у середині жовтня, і надалі основною експортною культурою буде пшениця.
Також надійде новий урожай кукурудзи та соняшнику. Ми очікуємо на обсяги внутрішнього споживання та переробки соняшнику на рівні 8-9 млн т, а врожай — понад 11-12 млн т. Тож ця додаткова кількість буде експортована до Румунії, можливо, до Угорщини, Молдови чи країн, які активно виробляють соняшникову олію.
Все ще спостерігаємо тенденцію до накопичення продукції, яка мала б експортуватися. Але поступово накопичення зменшуються.
Яких змін зазнала цьогорічна посівна озимих культур через війну?
Петро Мельник: Наразі аграрії налаштовані не дуже оптимістично: високі ціни на паливо, добрива, багато різних факторів впливає на зміну технологічних процесів. Переважна більшість побоюється вкладати багато коштів у свої поля, тому що чітко розуміють усі ризики. Тепер весь агробізнес повністю лежить на плечах сільгоспвиробників, а вони не настільки міцні, адже галузь в умовах війни виживає на межі можливого.
Зараз українські аграрії розпочинають посівну озимих культур на наступний рік. УКАБ нещодавно провів невелике опитування членів нашого клубу, які підтвердили свої наміри проводити посівну кампанію.
В Agricom Group ми вже засіяли близько 2000 га. Це приблизно 10% сільгоспугідь, які ми плануємо використовувати для вирощування озимої пшениці. Усього задіємо 15-18% нашої землі під пшеницю, але більш точні прогнози залежать від погоди. Наразі сіятися складно, оскільки йдуть дощі.
Це є можливим завдяки частковій фінансовій підтримці аграріїв за сприяння Міністерства аграрної політики та продовольства. Вона є надзвичайно важливою, оскільки сільгоспвиробники мають серйозні проблеми з ліквідністю та фінансуванням. У всіх нас багато врожаю, який досить складно продати за незбитковими цінами.
Як ви оцінюєте збитки вашої компанії через війну?
Петро Мельник: Agricom Group має втрати не тільки в Чернігівській області, великі збитки є на Луганщині. Ми втратили новий елеватор на 40 тис. т з економією потужностей, землі з системою зрошення понад 450 га, багато складів техніки, загальний земельний банк, який складає близько 7000 га. За нашими підрахунками, це понад $12 млн, які ми втрачаємо лише на обробітку землі Луганського кластеру.
У Чернігівській області також є значні пошкодження: наші території тричі бомбили під час бойових дій. Однак проведення ремонтних робіт дозволило відновити виробництво.
У порівнянні з минулим роком, коли ми мали 10 тис. т продукції, цьогоріч виробимо лише 8 тис. т. Тож загальні втрати очікуються в 2 тис. т готового продукту. Це у випадку, якщо наші прогнози на виробництво справдяться, й нам не завадять жодні аспекти воєнного часу.
Адже росія використовує тактику терору з руйнуваннями інфраструктури. Вони можуть зруйнувати електростанцію, вплинути на систему електропостачання в Україні, що вплине й на наше виробництво.
Якщо говорити про зміни врожайності в усьому агросекторі, то минулого року українські аграрії отримали близько 100 млн т врожаю, цього року буде 70 млн т. Загальна різниця в посівних площах приблизно 20% рік до року. Вплив війни та погоди на цьогорічні результати можна оцінити в 10 млн т. Але це складно розрахувати, в нас немає реальних даних щодо кожного учасника сектору. Тому оцінити втрати в землях набагато легше: 20% – це ті землі, якими ми не оперуємо, або вони є небезпечними. Це частина Чернігівської, Сумської, Харківської, Миколаївської, Запорізької та Дніпропетровської областей.
Деяким виробникам доводиться змінювати структуру посівів через високу вартість доставки продукції. Від пшениці до сої, від кукурудзи до ріпаку. Чи прослідковуєте ви ці зміни?
Петро Мельник: Agricom Group також не виключення, ми зробили це навесні. Вже чотири роки як не використовували сою, але зараз її у нас посаджено понад 2,5 тис. га. Зміна структури посівів стала частиною технологічних карт цього року, тому що це дійсно найкращий спосіб економічного використання добрив, що дозволяє продовжувати вирощувати щось на землі, а не залишати її пустувати.
Однак переходити з однієї культури на іншу непросто, потрібно розрахувати потужність для сівалки, для збирання врожаю тощо. А війна вносить свої корективи. Так, наш Чернігівський кластер частково розбомблений, і ми не можемо посіяти ріпак, оскільки потрібна спеціальна техніка для обробітку ґрунту, а вона пошкоджена. Тому через це також є обмеження. Деякі з наших колег зазнали ще більших труднощів, особливо на територіях, які знаходяться близько до кордону, – в Сумській та Харківській областях.
Також зміна структури посівів відбувається й через вартість продукції та логістичні особливості.