Які відмінності між грибною та бактеріальною ферментацією соєвих продуктів – AgroTimes

За рахунок грибної та бактеріальної ферментації зменшується вміст антипоживних речовин у соєвих продуктах, які використовують для годівлі, та покращується їхня кормова цінність. Водночас отримані в результаті ферментації кінцеві продукти мають деякі відмінності, пише журнал «Наше птахівництво».

Це спричинено різною метаболічною активністю та різними ферментами, залученими в процесах ферментації обох типів.

Бактеріальна ферментація забезпечує дещо кращі показники перетравлюваності й засвоюваності протеїну, що є наслідком глибшого гідролізу білків. Ступінь деградації інгібітора трипсину є порівняною для обох процесів. Дослідження з дріжджами (Saccharomyces cerevisіae) та штамами бактерій (L. plantarum і Bifidobacterium lactis) засвідчили, що в результаті обох ферментацій розщеплювалися більші антигенні білки, тим самим значно збільшувалася кількість менших за розміром пептидів (<15 кД) та знижувалася імунореактивність, що є основною перевагою з точки зору прийнятності та проблем зі здоров’ям.

Однак грибна ферментація з A. oryzae або R. oryzae значно менше знизила імунореактивність, як порівняти з ферментацією з B. subtilis або L. Plantarum. Тому вчені вважають, що штами бактерій – кращий вибір для зниження імунореактивності соєвих продуктів.

За деякими амінокислотами перевагу мають продукти грибної ферментації, а за іншими – бактеріальної. Отже, є можливість цілеспрямованого вибору мікроорганізму для ферментації відповідно до кормових потреб кінцевого ферментованого продукту.

Також розроблено гібридні (бактеріально-грибні) технології ферментації кормових продуктів, які поєднують переваги обох способів.

Ферментацію можна використовувати і для оброблення інших кормів, що містять високі рівні антипоживних речовин: люпину, ріпакового шроту, сорго, деяких видів зернових. До того ж ферментація істотно зменшує вміст мікотоксинів у кормах.