Експерт назвав критерії вибору інокулянтів для бобових культур – SuperAgronom

Автор допису нагадує, що живлення азотом сільгоспкультур можливе декількома способами: внесенням хімічних азотних добрив; внесенням органічних добрив(підстилковий гній ВРХ містить ~5-7 кг/т д.р. загального азоту); внаслідок мінералізації рослинних решток з подальшим вивільненням мінерального азоту в ґрунтовий розчин; використання природніх запасів азоту в ґрунті (родючість ґрунту).

Деякі культури, зокрема, бобові (соя, горох, люцерна тощо) здатні «споживати» атмосферний молекулярний азот з повітря — за рахунок симбіозу зі специфічними азотфіксаторами, бактеріями роду Bradyrhizobium, що оселяються на коренях рослин (інфікують їх) та фіксують молекулярний азот з повітря, перетворюючи його у аміачну форму (NH3 -> NH4+), яка є біологічно доступною для рослин.

 

«Для кожної бобової культури існує специфічний штам бактерій, який контамінує лише ці рослини. Так, для сої це бактерії Bradyrhizobium japonicum, для гороху — Rhizobium leguminosarum, для люцерни і буркуна — Sinorhizobium meliloti. Спосіб «доставки» бактерій на кореневу систему — інокуляція насіння бобових рідкими чи сухими інокулянтами», — наголошує автор.

 

За його словами, зернобобові культури здатні зв’язати з повітря 80-250 кг/га д.р. азоту, що еквівалентно внесенню 200-500 кг/га аміачної селітри. Соя за оптимальних умов здатна «фіксувати» і до 450 кг/га. Близько 65-85% синтезованого азоту йде на власні потреби культури, 15-35% — залишається в ґрунті.

Оптимальні умови розвитку та функціонування бактерій-азотфіксаторів:

• • добре розпушений, структурований, аерований ґрунт середнього гранскладу (бактерії не розвиваються без доступу повітря);

• • рН ґрунту 6,0-7,4  при рН <5,0 бактерії не розвиваються);

• • температура ґрунту — +20-24 °С (при t <+5 °С азотфіксація практично припиняється);

• • вологість ґрунту 60-80% повної вологоємності грунту ( але не <15-20%);

• • достатній фон забезпеченості калієм і фосфором;

• • живлення Мо, Со, Fe (кобальт, залізо і молібден – формування і функціонування бульбочок, інтенсивність азотфіксації);

• • внесення «стартового» азоту при посіві в нормі не більше 20-25 кг/га д.р. азоту (бульбочки на сої з’являються не відразу, а через ~20-25 днів, тому «стартова» доза азоту допомагає рослині на перших етапах розвитку).

Також автор зауважує, що в технології вирощування сої, зокрема, рекомендовано додаткове підживлення азотом (50-80 кг/га д.р.) у фазу формування нижнього ярусу бобів. В цей час активність бульбочкових бактерій знижується або і зовсім припиняється.

Крім того, він додає, що у ґрунті присутні також азотфіксуючі вільноживучі бактерії-аборигени, родів Arthrobacter, Azospirillum, Bacillus, Enterobacter, Pseudomonas, Streptomyces тощо, здатні фіксувати до 60 кг/га д.р. азоту за сезон. Загалом у ризосфері (коренева зона рослин) міститься 5-10 млрд клітин мікробіоти на 1 г ґрунту (азотфіксатори, фосформобілізуючі, актиноміцети, гриби, водорості), а вся мікробіологічна маса ґрунту може досягати 200 т/га.

Вибираючи інокулянт для бобових автор радить звертати увагу на:

• • Титр мікроорганізмів, який виражається в кількості КУО (живі клітини бактерій)/ мл(г) препарату. Так, 2*10⁸/ мл менше, ніж 1*10⁹/мл (2 мільярда КУО/мл).

• • Штам бактерій  для кожної культури — свій специфічний штам).

• • Період зберігання препарату без втрати ефективності, до та після інокулювання насіння та наявність екстендера (живильного середовища для бактерій, що подовжує їх життя).

• • Сумісність із хімічними протруйниками насіння.