На два фронти. Як аграрії одночасно забезпечують посівну та продовольчу безпеку у гарячих точках – Agravery

Аграрії України, учасники ВАР, з перших днів війни розпочали допомогу армії, біженцям та жителям міст у місцях активних бойових дій. Тепер цю діяльність проводять паралельно з посівною кампанією.

У режимі нон-стоп

Вони неохоче розповідають, як допомагають іншим, і більш радісно діляться планами на посівну, яка відбувається в надзвичайно складних умовах. Адже нагодувати країну потрібно і сьогодні, і в наступному сезоні.

НВА «Перлина Поділля» розташоване у Хмельницькій області. З настанням посівної роботи побільшало. Вдень робітники у полях, а у ввечері займаються іншими питаннями, а саме — допомогти перемозі. Генеральний директор господарства Сергій Іващук розповідає:

— Від початку війни з Хмельниччини відправили 22 вантажівки продовольства, це близько 500 тонн, і ще три вагони поїхали залізницею. Це те, що зібрали члени Всеукраїнської аграрної ради Хмельницької області. Об’єднуємося і разом допомагаємо. Нам легше, ніж аграріям у східних чи південних регіонах. Так, відволікаються кошти від посівної, від господарської діяльності – та зараз завдання вижити. В кого є картопля, зерно, цукор — трохи продаємо і купляємо гуманітарку. Нам передають гуманітарну допомогу колеги-фермери з Польщі, з Німеччини — її далі розподіляємо через військову адміністрацію. Третій напрямок — медикаменти, купуємо їх тут і передаємо на Сумщину, Харківщину. Четвертий напрямок — купуємо легкові і вантажні автомобілі, ремонтуємо військову техніку.

З початку воєнних дій “Перлина Поділля” активно долучається до забезпечення продуктами харчування як військових формувань, так і штабів гуманітарної допомоги, а також надає посильну допомогу армії. фото: facebook Перлина Поділля

Паралельно у господарстві відбувається посівна. Вже посіяли 300 га люцерни на корм худобі, посадили 15 га картоплі, посіяли 180 га цукрових буряків. Планують, коли потеплішає, сіяти кукурудзу, соняшник та ще досадити картоплі. Як і у всіх — є проблеми з агрохімікатами, та перебудовуються на ходу.

— Добрива і ЗЗР — сподіваємося, що їх довезуть на час сівби кукурудзи та соняшника. Частину агрохімікатів купили заздалегідь, є в наявності, частину завезуть, частину будемо ще купляти в кредит. Якщо не буде вистачати, то трохи сої насіємо замість кукурудзи — у такому випадку потрібні будуть інші ЗЗР, та будемо адаптуватися. Знаю, що багато аграріїв в нашому регіоні вже посіяли яру пшеницю, ярий ячмінь, щоб на внутрішньому ринку було зерно. Всі працюють у режимі нон-стоп, — ділиться планами Сергій Іващук.

Господарство має поголів’я ВРХ, і тут виникають свої проблеми. «В нас корови, худобу треба годувати. Була проблема з сіном. Гірше з ветеринарними препаратами, бо багато їх надходило з Харківа, є проблеми з мікроелементами для корів, не так легко найти соєвий шрот. Тому трохи змінили раціон: зменшили кількість білку, додали силосу. Збут молочної сиовини є, „Молокія“ забирає молоко, відвозимо на переробку», — каже Сергій Іващук.

Кукурудзи будемо сіяти менше — витратно щодо газу

ТОВ «Кищенці», що на Черкащині, з перших днів великої війни надсилає гуманітарною допомогою овочі, молоко, м’ясо. Власник фермерського господарства Кейс Хузінха розповідає:

— Віддали три автомобіля на потреби армії, перераховуємо гроші на територіальну оборону, передавали місцевим захисникам дизельне паливо.

Фермер, який сам родом з Нідерландів, нещодавно їздив виступати до Європарламенту, де переконував ЄС, що єдиний шлях для збереження глобальної продовольчої безпеки — це зупинити російсько-українську війну. Зараз Кейс Хузінха повертається в Україну, щоб керувати посівною, і тут найбільше його турбують проблеми з паливом.

Читайте також: Кейс Хузінха: Європейським політикам доводиться розповідати, як робиться хліб, щоб вони зрозуміли масштаби продовольчої небезпеки

— У своєму господарстві ми вже бачимо проблеми з нестачею палива. Солярки вистачить на початок посівної, але вже до 1 червня її не буде. З міркувань економії палива ми відмовляємось від сівби цукрових буряків, бо їх далеко везти на продаж, а сіяти витратно по паливу. Добрив до кінця сезону немає. Їх будемо купляти, де тільки зможемо. Тут є надія на підтримку з боку Всеураїнської аграрної ради (ВАР), яка піклується про аграріїв та забезпечує, в ці нелегкі часи, добривами, паливом та ЗЗР. Плануємо саджати, прості культури: яру пшеницю, ячмінь, сою, кукурудзу. Кукурудзи будемо сіяти менше, ніж минулого року. Бо її потрібно сушити, а це витрати газу, з яким можуть бути проблеми у майбутньому. З виробництвом молока проблем немає. «Молокія» приймає нашу сировину, оплати відбуваються згідно договору. Скажу так, Україна себе зможе забезпечити продуктами. Найбільшою проблемою буде — доставити його до українців, — стверджує Кейс Хузінха.

Годуємо блок-пости, сіємо горох, підживлюємо озимі

ПП «ТАВРІЯ» обробляє 5 тис. га на півдні Дніпропетровської області. Генеральний директор Володимир Євтушенко розповідає:

— З першого дня харчуємо блок-пости у нашому регіоні та надсилаємо кошти на потреби військових. Потрібно допомагати всім миром, щоб перемогти. Наше господарство знаходиться на межі з Херсонською областю, а село Нововоронцовка, яке постійно бомблять — це на відстані 15 км. Тож блок-постів багато і ми допомагаємо, чим можемо.

На полях вже працюють у повну силу і жалкують, що нічні зміни неможливі через комендантський час. Довго трималися морози, земля була мерзлою, а тепер треба ловити вологу, якої набагато менше ніж минулого року. Через це пізні зернові, такі як соняшник чи кукурудза будуть у небезпечній зоні. Турбують господарство фінансові питання і тут дуже очікують, щоб обіцяні державою пільгові кредити стали реальністю, а не обіцянками.

— Вже посіяли горох на 500 га, але питання фінансів стоїть дуже гостро. Ми маємо готову продукцію, яку не можемо продавати, оскільки заблоковані. КМУ прийняв правильне рішення, щоб банки надавали допомогу у вигляді пільгових кредитів — на жаль, поки ще це на рівні розмов. Ми змогли підживити озимі, бо були добрива у запасі з минулого року, але ще потрібні кошти на подальшу сівбу соняшника і кукурудзи, ці культури потребують добрив і ЗЗР. Гроші на сівбу потрібні сьогодні і нема часу чекати, доки рішення КМУ запрацюють у реальному часі, — каже Володимир Євтушенко.

Паливо потрібно і на посівну, і на війну

У фермерському господарстві «Флора А.А.», що на Вінниччині, допомагають паливом армії, незважаючи, що самі сіють таку енергозатратну сільськогосподарську культуру як цукровий буряк. Керівник підприємства Андрій Капріца розповідає:

— Допомагаємо біженцям, даємо зерно, борошно, цукор, крупи, гроші. Співпрацюємо з місцевою владою, направляємо продовольство в міста, які потребують найбільшої допомоги, як-то Миколаїв, Харків. Паливо навіть надавали, але треба ділитися, якщо є, хоч і посівна. Добре, що частину ТМЦ купили заздалегідь, зараз трохи продаємо цукор, і це нас фінансово підтримує. Розпочали посівну кампанію, сіємо цукрові буряки.

Читайте також: Другий фронт: чи загрожує Україні продовольча криза?

Картопля, овочі, крупа, хліб — це те, що потрібно у гарячих точках. Головна проблема — логістика

З початку війни 4448 т продовольства було поставлено у найбільш проблемні регіони силами членів Всеукраїнської аграрної ради. Денис Марчук, заступник голови ВАР, розповідає:

— ВАР задіяла людей з усіх неокупованих територій на роботу у допомогу збройним силам та населенню у гарячих точках, які перебували під обстрілами, для вчасного забезпечення продовольством. У перші дні були налагоджені поставки продовольчої пшениці на Київмлин із центральних і західних регіонів України, щоб потім борошно і випічка шли на потреби ЗСУ. Зі складів продовольства продукти довгого зберігання формували у сухі пайки і вантажівкми везли на Київ, Харків, Миколаїв. Щодо продовольства, то затребуваними є картопля, овочі, крупи, хліб. Станом на зо березня силами ВАР поставлено автотранспортом 3354 тонн продовольства, залізницею — 1093 тонни.

Логістика стала головною проблемою гуманітарних перевезень, не вистачало ні вантажівок, ні палива, ні водіїв.

— Була проблема дістатися міст, які потребували допомоги. Особливо у перші дні не вистачало вантажного транспорту, палива та водіїв, оскільки люди боялися за своє життя і не всі наважувалися їхати. Щодо міст, які перебували під обстрілом, шукали логістичні коридори, щоб автомобілі мали змогу проїхати, — згадує Денис Марчук

фото: facebook ВАР

Сьогодні ВАР спільно з благодійним фондом Save.ua активно поставляють гуманітарну допомогу в Чернігів, в Миколаївську, Донецьку, Харківську області. На даний час населення цих регіонів не мають можливості придбати все необхідне для життя, там не працюють магазини, недостатньо продовольства. Тож надсилають і засоби гігієни, і продовольчі кошики тощо. Денис Марчук каже:

— Ми працюємо в рамках звернень від обласних адміністрацій. До прикладу, звернулися з Чернігова, бо там зруйнований міст, відбуваються обстріли, а місту потрібно харчуватися, є й інші потреби — допомагаємо. Харків довго перебуває під бомбардуванням, там теж значна потреба у гуманітарній допомозі. Ті міста, які попали під бомбардування, вони особливо потребують продовольства. Нові вантажі спрямовуємо на гарячі точки.

Тож аграрії виконують роботу щодо забезпечення на двох фронтах. Відправляють гуманітарні вантажі сьогодні і думають, чим годувати країну завтра — а це вже робота в полях.


Джерело https://agravery.com

Відповісти

Ваш email не публікується