Фермерство в умовах війни. Чому Дунайський аграрій ніколи не вийде з органіки – AgroPortal

Романе, як працює «Дунайський аграрій» в умовах війни? Вже переглядали свою сівозміну?

Роман Дяжук: Наразі ми працюємо в штатному режимі. Вже посіяли гірчицю та зелений горох. Плануємо сіяти зелену сочевицю. За основними культурами все йде по плану. Що стосується саду — персиковий, яблучний та сливовий — тут ми не можемо зупинити процес. Тому виробництво органічних фруктів та овочів будемо коригувати, адже не знаємо, чи потрібні вони для українського ринку навіть в післявоєнний час.

Ми змушені поставити на паузу проєкт зі збільшення площ під органічні лікарські трави. Також у нас вже оплачені саджанці органічної малини, оскільки планували заходити в ягідний органічний бізнес, але і цей процес будемо зупиняти.

А як із птахівництвом? Плануєте зменшувати масштаби виробництва?

Роман Дяжук: У нас наразі є кури-несучки. Я не можу їм сказати: «Зупиніться! Йде війна». Наші кури несуть яйця, які ми відправляємо як гуманітарну допомогу на Київ. Також плануємо закупити органічних курчат на м’ясо — бачимо, що в цьому є потреба. Як тільки закупимо, то через 90 днів буде забій органічної птиці.

Тобто ваш фокус буде на внутрішньому ринку?

Роман Дяжук: Так, я думаю, будемо працювати на внутрішній ринок. Зараз у магазинах не вистачає яєць загалом, я вже не кажу про органічні, тому ми віддаємо їх собі в мінус тільки для того, щоб зберегти продовольчу безпеку. Наприклад, продуктова мережа «Таврія В» зробила націнку на наші яйця у розмірі 8%.

Органічне яйце коштує 3,84 грн, а неорганічне — 3,30 грн. В довоєнний час ми його віддавали в районі 5 грн.

Також домовилися з однією місцевою мережею про збут батату 2 категорії. Цей батат ми розраховували віддати на переробку, але вирішили передати його на маркети за 15 грн/кг. Це дешевше, ніж картопля, яка зараз по 25 грн, і набагато корисніше.

Експорт взагалі відкидаєте чи все ж якусь частину будете реалізовувати?

Роман Дяжук: 80% наших зернових і технічних культур йшли на експорт. Фуражна пшениця, ячмінь та овес — це виключно експортний продукт, оскільки в Україні немає великого поголів’я худоби, тим більше органічного.

А з фруктами та овочами навпаки, 70-80% — це внутрішній ринок. Так в усіх органіків.

Поки складно говорити про плани щодо експорту, але якщо потрібно буде нашою пшеницею годувати країну, то ми готові, але з фуражних зернових хліба не зробиш.

Ви вже вийшли в поле. Погодні умови на Одещині дозволяють провести весняно-польові роботи в зазначені терміни?

Роман Дяжук: Не зовсім. Ми планували сочевицю сіяти ще 2 тижні тому. Почали культивувати, боронувати, але були опади, та й минулий тиждень був морозним. Оскільки ми не працюємо з гербіцидами, то не посіяли її. Якби ризикнули, бур’ян вийшов би раніше, ніж сочевиця. Насіння дуже дороге — 1600 євро за тонну, тож пересіяти не змогли б.

Щодо виробничих ресурсів: крім того, що на них виросла ціна, є ще й проблеми з поставками. Як ви їх вирішуєте?

Роман Дяжук: Найважливіше — це пальне. До війни я замовив бензовоз, але він не прийшов, тому ми з хлопцям їздили закуповувати каністрами по 20 літрів, щоб було чим працювати техніці в полі. Таким чином, за 10 днів ми купили 7 тонн. Можливо, з погляду законодавства це неправильно, оскільки я купував все за готівку, але по-іншому не запустив би в роботу підприємство.

На днях мені привезли невеликий об’єм палива, поки маємо. Сподіваюся, що воно буде й надалі. Але ціна сувора — 42 грн за літр дизелю, коли на заправках по 36 грн.

Проблеми можуть бути ще із ЗЗР. Я спеціально не брав їх на зиму, бо органічні засоби бояться холоду. Тепер питання, як їх доставити до нас. Те ж саме і з краплею. Її надавала нам ізраїльська компанія Netafim, українськиий офіс якої в Новій Каховці. Місто зараз під окупацією, тому пред’явити до них претензій я не можу.

Те ж саме з плівкою для мульчування. Підприємство «Планета Пластік», яке нам постачає плівку, знаходиться в Ірпені.

Мінагрополітики запустило платформу agrostatus.org для допомоги аграріям у проведенні посівної-2022. Ви вже заповнили заявку?

Роман Дяжук: Ще ні, зараз вивчаємо це питання. Зі свого боку ми зробили бронювання працівників у господарстві, які мають брати участь у сільгоспциклі. Також нам телефонували з «Укргазбанку» та пропонували свої послуги з безвідсоткового кредитування. Суми, що нам озвучили, навіть на пальне не вистачить, але вони намагаються допомогти, чим можуть.

Згідно з дослідженням Advanter Group, повністю припинили діяльність 54%, або 245 підприємств усіх розмірів по всій країні. Майже зупинили свою діяльність 25%. На своєму підприємстві ви запровадили якийсь антикризовий план?

Роман Дяжук: Точно, що я не буду звільняти людей. В органічному землеробстві дуже багато ручної праці, тому скорочувати працівників, а потім думати, як обробляти землю, я не готовий.

В органіці технологію також не дуже зміниш. Я як працював без пестицидів, так і буду працювати, бо війна рано чи пізно закінчиться, а засмічувати землю, на якій труджуся 10 років, не хочу.

У мене в кабінеті висить картина нашого українського художника Романа Мініна «Оптимізм»: я хочу, щоб у цей тривожний час ми були в оптимізмі й працювали на благо нашої країни.

Ваше гасло: «Їжте органічне, будьте іншими». Що ви закладаєте в це «бути іншими»?

Роман Дяжук: Органіка — це не лише їжа, вирощена без пестицидів, це ще й турбота про навколишнє середовище. Вирощуючи здорову продукцію, ми турбуємося про наше майбутнє. Жителі населених пунктів, в межах яких вирощується органічна продукція, є більш здоровими. Думаю, що за декілька років місцеві люди мене згадають добрим словом.

«Дунайський аграрій» знаходиться на 45 паралелі, на самому півдні України, на тій же широті, що й наш Крим, тому в нас все найсолодше та найсмачніше.

Чи зміниться після війни ставлення українців до споживання органічної продукції?

Роман Дяжук: З кожним роком споживання органічної продукції збільшувалося. Як буде зараз, складно сказати. Однозначно, люди будуть намагатися їсти здорову їжу.

Моя задача була і залишається не рости в ширину, а збільшуватии врожай та переробляти сировину.

Я дуже тішуся з того, які люди мене оточують. Наша громада єдина, ми створили дружину, обладнали пункти спостереження, патрулюємо село. Щоранку ми співаємо гімн України, а потім йдемо на молебінь до церкви. Цей народ не перемогти!

Наснаги вам у всіх починаннях!

Іванна Панасюк, AgroPortal.ua