Аграріям розповіли про препаративні форми інокулянтів та особливості їх застосування – SuperAgronom
Застосування інокулянтів дозволяє знизити витрати на добрива завдяки формуванню на коренях рослин бобових культур азотфіксуючих бульбочок. Всього існує дві основних препаративних форми інокулянтів — рідка та сипуча.
Про це розповіла Ірина Бровко, директор ТОВ «Інститут Агробіології» (компанія BioNorma).
Нагадаємо, що інокуляція — це процес нанесення на насіння бобових або у рядки препаратів, які містять ризобактерії (бульбочкові бактерії з роду Різобіум), що сприяють утворенню азотфіксуючих бульбочок на корінні рослини.
«Інокуляція — самостійна технологічна операція, без якої вирощування сої на професійному рівні майже неможливе. Наразі в Україні фіксується до 100 різних інокулянтів», — розповідає пані Ірина.
За її словами, існує дві препаративні форми інокулянтів — рідка та сипуча.
Рідкі інокулянти складаються із суспензії, яка містить бактеріальні клітини, та рідкої частини. До рідкого типу також відносяться гелеподібні препарати (з додаванням різних речовин, предназначених для того, щоб бактеріальна клітина краще закріпилась на поверхні насіння).
Сипучі інокулянти створюються на основі різних наповнювачів, наприклад, торф. Є виробники, які додають тальк, графіт, вугілля активоване і т.д.
«Ми говоримо передусім про препарат, діючою речовиною якого є азотфіксуюча бактерія. Тому при виборі інокулянта ключовим має бути кількість активних клітин, а вже препаративна форма створюється для зручності застосування», — наголошує експертка.
Вона зазначила, що обираючи препаративну форму інокулянта, потрібно оцінити, яка техніка є у розпорядженні на господарстві, тобто яким чином буде проводитись інокуляція, і які обсяги насіння потрібно обробити.
«Якщо ми говоримо про застосування рідких інокулянтів на невеликих господарствах, то краще обирати ручний спосіб обробки. Наприклад, для цього можна використати бетономішалку. На більших господарствах, де обсяги використовуваного інокулянта значні, варто застосовувати спеціальну протруювальну техніку, яка здатна забезпечити від 90 до 100% покриття поверхні насіння», — каже пані Бровко.
У випадку з сипучими торф’яними інокулянтами, де частинки грубі, виробники рекомендують додавати прилипачі (як за ручної, так і механічної обробки). Вони мають допомогти закріпити препарат на насінинах, — акцентує експертка.
«Сипучі інокулянти на основі тальку та графіту мають досить дрібну дисперсну структуру та характеризуються здатністю самостійно прикріплюватись до насінин за допомогою статичної електрики. Їх треба застосовувати одразу в сівалках», — резюмувала директорка ТОВ «Інститут Агробіології».