ТОП-3 досягнень та провалів української картопляної галузі у 2021 році – думка Оксани Руженкової

Cектор українського картоплярства поповнився новими переробними підприємствами, а найбільшою подією року для українських виробників картоплі можна назвати здобуття першої за 30 років незалежності держдопомоги галузі. Про це повідомляє виконавчий директор Української асоціації виробників картоплі (УАВК) Оксана Руженкова у коментарі AgriGator.

Серед досягнень – відкриття нових підприємств галузі

«2 підприємства – ФГ «Аделаїда» (Херсонська обл.) та ТОВ «Воля» (Черкаська обл.) отримали суттєву фінансову компенсацію на безповоротній основі за будівництво нових картоплісховищ. Вони зуміли в досить короткий термін – 1 місяць – зібрати необхідні документи.

Ще 3 підприємства за конкурсом не пройшли. Причина – проєктна документація була оформлена на підприємства, які працюють за загальною системою оподаткування, а не платники 4-ї групи, як цього вимагає закон «Про держдопомогу сільгоспвиробникам», – зазначає Оксана Руженкова.

За словами виконавчого директора УАВК, Асоціацією було розроблено рекомендації для картоплярів щодо отримання держдопомоги, які були презентовані на загальних зборах Асоціації у м. Славутич, які відбулися наприкінці грудня минулого року.

 

270240873_1104820456999196_2659196888117411891_n 270265952_252694103642736_6657639938709622013_n

Сектор промислового картоплярства України поповнився двома новими переробними підприємствами.

«Обидва – крохмальні заводи. Так, навесні у тестовому режимі на базі ФГ «Бородюк» запрацював новий завод у Понорниці Чернігівській (Чернігівська обл.) потужністю близько 2 тис. т готової продукції. Завод оснащений новим польським та українським обладнанням. Має сертифікат HAССP.

Якщо минулого маркетингового року він випустив близько 400 т картопляного крохмалю, то в сезон-2021/22 підприємство увійшло з повноцінним навантаженням переробки – 200 т/добу. З огляду на відсутність експорту картоплі та надзвичайний урожай минулого року, завод у Понорниці має шанс відпрацювати повноцінний сезон. Наразі власник підприємства Володимир Бородюк вивчає закони торгівлі на новому для нього ринку доопрацьованої продукції, які не може назвати простими та доступними», – зазначає Оксана Руженкова.

 

Відкриття цих підприємств, на думку виконавчого директора УАВК, дає шанс, що Україна вперше замість 9 тис. т внутрішньої потреби у картопляному крохмалі виготовить близько 22 тис. т, які потрібно буде продати на зовнішніх ринках.

Крім того, у 2021 році до трьох наявних заводів з миття картоплі (ПП «Імпак, ТОВ «Грін Гуілд», АТК) додалося ще три лінії. Одна з них – вітчизняного виробництва та працює у м. Славутич. Вона була сконструйована фермером-експатом із Ірландії Томасом Карпентнером. Перед новим роком ТОВ «Глорі Вег» розпочало постачання та реалізацію митої картоплі у низці торгових мереж України.

Також потужна лінія, здатна мити 100 т картоплі на добу, працює у тестовому режимі на найбільшому картопляному підприємстві України – Continental Farmers Group (Львівська обл.).

«Аналогічне обладнання з’явилося у ТОВ «Потейто Агро» на Черкащині. Проте його не поспішають запускати через вартість електроенергії та невисокий споживчий попит», – зазначає фахівець картопляного ринку.

Що розчаровує: недовіра фермерів до отримання держдопомоги, неефективність державної політики щодо підтримки галузі, припинення форсування питань експорту

Говорячи про трійку найбільших провалів галузі, Оксана Руженкова зазначає, що найбільшим розчаруванням, на її думку, стало небажання низки виробників отримувати держдопомогу, щоб уникнути зайвого спілкування з чиновниками та структурами, що перевіряють. “Подібна недовіра є небезпідставною, а корупція на місцях анітрохи не зменшується”, – упевнена виконавчий директор УАВК.

Ще один серйозний негатив – неефективність роботи міжвідомчої робочої групи з промислового картоплярства при Мінагрополітиці. «Чиновники нижчого рангу зробили все, щоб її поступово згортати. За 2021 рік ними не було ініційовано і вирішено хоча б одне важливе питання галузі: картоплю «забули» внести до списку санкцій, Україна не відстояла можливість експорту до Молдови (або кудись). Інспектори на місцях відмовляються видавати навіть власникам вільних ділянок документи для експорту до країн Балканського півострова, тому постачання проходять виключно у вигляді контрабанди», – перераховує проблеми картоплярів представник профільної асоціації.

Втім, Оксана Руженкова зазначає також і непослідовність самих виробників, які у березні вирішили припинити форсування виходу на експорт до Європи і врешті-решт залишилися з надзвичайним урожаєм у сховищах, які збільшилися майже на 94 тис. т, і навіть у буртах. «Хоч би як лякали високі європейські фітосанітарні вимоги, їх треба освоювати через «не хочу» і «не можу», – зазначає виконавчий директор УАПК.

Третій мінус 2021 року, на думку Оксани Руженкової, полягає у згортанні активного лобіювання проблем галузі з надією на налагодження конструктивного діалогу з владою. «Така послужлива спроба стати зручними та «пухнастими» загрожує картоплярам тим, що у 2022 році вони отримають держдопомогу виключно на нові картоплесховищ’а. А їх буде дуже мало. В основному, згідно з попередніми опитуваннями, планувалася модернізація картофелесховищ. Чиновники скористалися поштивістю громадськості та під Новий рік кинули посилання на ст. 16 закону «Про держпідтримку сільгоспвиробників» і порадили знайти там на кшталт компенсації насіння, обладнання для вентилювання та охолодження, а також на передреалізаційне доопрацювання. Мінагрополітики готує відповідні поправки до закону, але можуть приймати і півроку, і рік. І у разі неприйняття у 2023 році сподіватися на збільшення видатків на галузь не доводиться», – резюмує фахівець ринку.

Топ-3 висновки

Враховуючи перераховані здобутки та провали, на думку Оксани Руженкової, можна зробити кілька висновків.

По-перше, будь-який сегмент овочівництва, зокрема його основні гравці, повинні розуміти, що потрібно з боку держави для розвитку їхнього бізнесу. Формуючи громадську організацію, слід визначитися зі стратегією розвитку сектора, поставити перед Асоціацією основні завдання, зазначити пріоритетні. «Намічені плани потрібно втілювати в життя за будь-якої погоди, а не міняти, як флюгер, або гальмувати розпочаті реформи.

Системність, послідовність у їх реалізації плюс чіткий контроль громадськості за працездатністю чиновників, що передбачає публічне висвітлення співпраці, вказівку на промахи та бездіяльність аж до мітингів та страйків – це не соромно і є демократичним механізмом конструктивної роботи. Українські терплячість і мовчазність, властиві нашому селянству споконвіку, грають проти виробників, а не надають їм шарму», – зазначає Оксана Руженкова.

Другий висновок полягає в умінні планувати абсолютно все, починаючи від виробничих площ та каналів збуту, аж до отримання держдопомоги. «Підрахунок балансу – попит та потреба держави у картоплі, планування своїх дій – норма для будь-якого сектора економіки. Не може з цим впоратися держава – роботу також має перебирати на себе громадськість, яка має породжувати і чиновників, і політиків нової формації», – зазначає виконавчий директор УАПК.

Третій висновок полягає в тому, що робота над виробництвом якісного товару має бути понад усе. Навіть якщо для цього необхідно впровадити у практику усі європейські директиви.

«Але вони через рік, два, три не запрацюють. Виробники вміють пристосовуватися до реалій. І ми це бачимо з різних видів передреалізаційного доопрацювання, прогресу в упаковці продукції, співпраці з різними каналами збуту. Пристосуються і до нових фітосанітарних умов. Майбутнє тим, хто вміє постійно прогресувати. І промислове картоплярство є чи не найкращим сектором, де всі ці висновки мають запрацювати не колись, а дуже швидко», – резюмує Оксана Руженкова.

AgriGator

Відповісти

Ваш email не публікується