Плюси та мінуси технології вирощування лохини та малини в закритому ґрунті: думки фахівців – Fruit-Ukraine

Великі капітальні інвестиції та операційні витрати є одним з головних недоліків технології вирощування лохини та малини в закритому ґрунті. Разом з тим, дана технологія надає ягіднику можливість практично повністю нівелювати вплив погодних ризиків, а також збільшити валовий збір врожаю в середньому на 20-25%.

Таку думку висловив  керівник Української плодоовочевої асоціації (УПОА) Тарас Баштанник під час 17-ї міжнародної конференції «Овочі та фрукти України-2021. Нові інвестиційні можливості», що відбулася 3 грудня у м. Бровари. Організатором заходу виступив проєкт АПК-Інформ: овочі та фрукти за інформаційної підтримки Міжнародної платформи EastFruit та УПОА. 

«Продаж ягоди вирощеної в тунелях в розпал сезону не дає жодної переваги виробникові перед продукцією відкритого ґрунту»

Говорячи про недоліки технології закритого ґрунту, керівник УПОА зазначив, що ягідники мають враховувати, що в Україні досить обмежене споживання ягоди в несозонні місяці – саме тоді, коли існує можливість отримувати урожай ягоди в закритому ґрунті.  Продаж же ягоди вирощеної в тунелях в розпал сезону не дає жодної переваги виробникові.

«Крім того, волотильність вартості енергоносіїв не дозволяє планувати розвиток бізнесу з вирощування ягоди в закритому ґрунті хоча б на півроку вперед.

Ще один недолік вирощування ягоди в закритому ґрунті – дуже великі капітальні інвестиції разом з довгим терміном їх окупності. При цьому технологія вирощування ягоди в тунелях відсутня у переліку програм з надання державних компенсацій агровиробникам. Взагалі, з мого досвіду можу сказати, що закладати попередньо кошти держкомпенсацій до бізнес-плану свого господарства, невірно. Це швидше бонус, який ви можете отримати»,- зазначає Тарас Баштанник.

Також, на думку фахівця ягідного ринку, запровадження технології закритого ґрунту несе для ягідника додаткові операційні витрати, адже, наприклад, плівку для тунелю потрібно встановити, а потім зняти. Іноді ці операції доводиться проводити декілька разів за сезон.

Тарас Баштанник звернув увагу також й на те, що при вирощуванні в тунелях вегетація рослин розпочинається в середньому на два тижні раніше. Відповідно, більш рання вегетація збільшує ризики пошкодження рослин внаслідок заморозків. Отже, щоб захистити лохину від заморозків потрібно використовувати спеціальні прилади для обігріву тунелів – переважно це спеціальні лампи, що встановлюють на відстані 10 м один від одної. Це також додаткові витрати для ягідника.

Крім того, з огляду на більш ранню вегетацію також постає питання запилення лохини, адже, за словами Тараса Баштанника, є ризики, що природні опилювачі будуть менш ефективнішими, аніж при вирощуванні ягоди у відкритому ґрунті.

Що ж стосується малини, то невирішеним питанням при вирощуванні у тунелях цієї ягоди, за словами президента УПОА, залишається організація експорту. «Сьогодні в ЄС спостерігається тенденція, що малина вирощена в тунелях дорожча за лохину. Однак, з точки зору лежкості ягоди, її логістики та наявності кордону між Україною та ЄС, є певні побоювання щодо прибутковості цієї ніші»,- пояснює Тарас Баштанник.

Водночас, Тарас Баштанник зазначає, що до переваг вирощування ягоди в тунелях відноситься, зокрема, практичне повне нівелювання погодних ризиків. Крім того, тунелі надають можливість планової організації збору ягоди, адже коли раптово починаються дощі у період збору ягоди у відкритому ґрунті, це створює певні проблеми для великих господарств.

«Щодо збільшення врожайності при вирощуванні лохини в тунелях, то я консультувався з колегою з Польщі, що вирощує цю ягоду з 2008 року на 55 га накритих тунелями. За його словами, технологія вирощування в тунелях дозволяє збільшити валовий збір лохини на 20-25%. Крім того, якість такої продукції, зазвичай, вища. Це, в свою чергу, надає переваги виробникові на експортних ринках»,- зазначає фахівець.

«Закритий ґрунт є «вищим пілотажем» в ягідництві»

В свою чергу, заступник директора з наукової роботи Інституту садівництва НААН України Олександр Ярещенко впевнений, що відкритий ґрунт – це ягідний мінімалізм і таких насаджень в Україні досить багато.

«Коли малина вирощується у відкритому ґрунті без використання мульчуючих матеріалів і навіть без шпалери – це максимально простий підхід, що не вимагає суттєвих інвестицій.

Противагою є тунелі з малооб’ємним вирощуванням, які є «вищим пілотажем» в ягідництві з огляду на те, що вимагають використання інших технологій»,- зазначає фахівець.

На думку Олександра Ярещенка, закритий ґрунт надає «величезну купу переваг». Зокрема, це можливість зменшення несприятливих зовнішніх факторів, розширення сезону збирання врожаю, зменшення використання ЗЗР.

Разом з тим, фахівець підтверджує думку Тараса Баштанника, що основний мінус вирощування ягоди в закритому ґрунті – великі інвестиції, що оцінюються в розмірі $6-10 на 1 кв.м. насаджень.

«При цьому, порівнюючи переваги технології відкритого ґрунту у цьому контексті, варто сказати, що в даному випадку не потрібно інвестувати у конструкції. Однак, решта – це абсолютний програш технології закритого ґрунту»,- зазначає Олександр Ярещенко.

Заступник директора з наукової роботи Інституту садівництва НААН України разом з цим впевнений, що якщо робити серйозні інвестиції в технологію закритого ґрунту, то потрібно їх робити безпомилково, щоб в подальшому такі інвестиції ефективно працювали.

«Зокрема, потрібно придбати виключно сертифікований садивний матеріал. Так, у випадку вирощування малини в закритому ґрунті, більш дешевий підхід – це касетні або контейнерні саджанці. У випадку вирощування ремонтантних сортів ви зможете отримати до 50-60% прогнозованої врожайності вже на перший рік після посадки. Інший варіант більш дорожчий – касетні саджанці типу «Лонкей», які дають повноцінний врожай вже в перший рік посадки»,- резюмує Олександр Ярещенко.