Суперфуд: Джерело: Agravery.comлокальні та глобальні можливості для українського виробника – Agravery

Рухатися у ногу з сучасним світом – це означає не тільки купувати новітню техніку, використовувати інноваційні підходи та технології. Це ще відчувати продовольчі тренди та вчасно переорієнтовувати своє господарство.

Пандемія COVID-19 змусила задуматися над тим, що ми їмо, звідки ці продукти з’явилися у нас на столі. І якщо зовсім нещодавно поняття «суперфуди» звучало не так часто, то сьогодні воно звучить набагато частіше. Що це таке, які їх можливості говорилося на Міжнародній конференції «From Local to Global: СУПЕРФУДИ. ТЕХНОЛОГІЇ. РИНКИ», яку організувала агромедіа-агенцією Sapienza.Media.

Потенціал продуктів

фото: Sapienza.media

Перш ніж говорити безпосередньо про суперфуди, важливо зрозуміти, що це таке взагалі. Слід зазначити, що єдиного чітко визначення не існує. Але усі погоджуються, що їх ознаками є локальність, екологічність та корисність.

«Ще донедавна маркування «суперфуд» ставили на будь-яку їжу. До 2007 року у ЄС кожен виробник мав право позначати свою продукцію як «суперфуд». Дослідження показали, що цьому маркуванню вірять споживачі, тому виробників змусили вказувати якими макро- міктоелементами збагачена їх продукція.

В Україні також існує технічний регламент маркування продуктів. Тобто виробник не має права вводити в оману своїх споживачів неправильним маркуванням. Суперфуди – продукти рослинного походження, збагачені корисними речовинами, мікроелементами, зазначає Оксфордський словник. Найбільше таких продуктів серед овочів та фруктів.

У 2019 році ринок суперфудів був найбільш зростаючим і прогнозується, що тенденція триватиме до 2029р», – зазначає Катерина Звєрєва, міжнародний консультант Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (ФАО), засновниця агромедіа-агенції Sapienza.

Звичайно, про поживність таких продуктів, та їх користь можна говорити довго, але для фермерів більш важливіша економічна складова та перспективи подальшого розвитку. Дослідження, які проводились у рамках проекту EastFruit показали, що такі продукти як цибуля-порей, сельдерей, артишок, спаржа, кольрабі, капуста кейл, суниця садова демонструють найбільші обсяги світової торгівлі за останні роки.

«Цю категорію овочів можна віднести до суперфудів. А найшвидше зростає експорт таких плодово-ягідних культур, як лохина, авокадо і дуріан. Аналітики прогнозують, що найбільший експортний потенціал серед суперфудів у зернових культур, фруктів та овочів, салатів та коріння. Є ще категорія «інші» в яку входить спіруліна, какао тощо», – додає Катерина Звєрєва.

фото: seeds.org.ua

Зацікавленість цими продуктами зростає по усьому світі, тому їх експортний потенціал великий. Не потрібно забувати, що ці продукти використовують для виробництва косметичних засобів. Варто зазначити, що в Україні також спостерігається бум суперфудів, які як правило, реалізують через інтернет. Уже сьогодні вітчизняні продукти можуть скласти гідну конкуренцію відомим світовим суперфудам: гречка чи амарант не поступається у поживною цінностю кіноа, обліпиха – ягодам годжі, насіння льону – чіа, кедрові горіхи – горіху макадамія тощо.

Читайте також: Здоровий попит. Чи варто аграріям засівати поля нішевими культурами

Прибутковий бізнес

Уже зараз в українських супермаркетах на полицях можна знайти пластівці, борошно, сухі сніданки з амаранту. Ці корисні продукти стають більш доступнішими для споживачів, а для фермерів ця рослина досить приваблива, адже маржа при її вирощуванні досить висока.

«За останні роки середня врожайність амаранту на полях України з 1га становила від 1 до 2 тонни. Це зумовлено тим, що серед виробників було багато новачків, а от хто вирощує цю культуру роками, то у них врожайність набагато вища. Органічний амарант коштує 40 тис грн/т.

Найбільшим попитом користується насіння, оскільки воно є найбільш корисним та повноцінним продуктом, а також олія та шліфована крупа», – говорить Олександр Дуда, голова Асоціації виробників амаранту та амарантової продукції.

Зазначимо, що це культура пізнього посіву, яку можна сіяти як широкорядним так і вузькорядним способом. Збирається пізно у жовтні, навіть протягом листопаду.

«Перспективи продуктів переробки амаранту великі. Вони дозволять поліпшити експортний потенціал нашої країни та дозволить забезпечити населення корисними харчовими продуктами і дозволить позитивно вплинути загалом на навколишнє середовище в Україні», – додає Світлана Миколенко, доцент Дніпровського державного аграрно-економічного університету.

Читайте також: Український гриб: реалії внутрішнього ринку та експортні можливості

В Україні вирощування солодкої кукурудзи тільки набирає обертів, експерти у свою чергу стверджують, що покупців на неї, навіть на внутрішньому ринку цілком достатньо, а у світовому масштабі ніша взагалі не заповнена.

«Солодка кукурудза – це український суперфуд, який вирізняється своїм особливим складом поживних речовин. Це молода культура, яка уже є №2  продуктом для переробників. Щороку торгівля кукурудзую активно зростає. Слід сказати, що кукурудзу, яка продається у нас у кінотеатрах, на вулицях – імпортована з Тайланду. Найбільшими експортерами замороженої цукрової кукурудзи були США, ЄС та Китай.

За нашими оцінками в Україні висівають 12 тис. га. солодкої кукурудзи. Тобто на 1 українця ми вирощуємо всього 1,5кг продукції, а це дуже мало. У той же час ми спостерігаємо навалу імпорту. Уся кукурудза ТМ «Bonduelle» вирощена в Угорщині та Польщі, ТМ «Чумак» частково з Молдови», – розповідає Михайло Нагорняк, селекціонер та власник компанії «Мнагор».

фото: Sapienza.media

Експерти прогнозують, що з 1 га переробки солодкої кукурудзи прибуток може сягати 1 млн грн. До 2030 року кожного року буде зростати її виробництво на 15%.

Для українських фермерів цікавим є вирощування сої, адже за останні роки біржова ціна на соєві боби тільки зростає. Це досить динамічний ринок, який цікавий як вітчизняним агровиробникам, так і переробникам.

«ЄС, який є наший найближчим сусідом, є одним з найбільших імпортерів сої, та лідером імпорту соєвого шроту. Сьогодні основними експортерами є її виробники – це країни Латинської Америки та Північна Америка.

У ЄС стало питання локалізації виробництва сої на континенті. Це питання піднімалося уже давно, оскільки воно є частиною протеїнової стратегії та продовольчої безпеки. Європа в цілому може подвоїти виробництво сої на континенті. Саме тут ми вбачаємо певні можливості для України і Східної Європи. Оскільки основний потенціал такого виробництва знаходиться саме тут і, що цікаво, не потрібне заміщення якихось інших культур, для цього потрібно тільки підвищити поточну врожайнвсть», – Володимир Пугачов, менеджер з якості Асоціації «Дунайська Соя».

За останні 15 років в Україні зросли площі під соєю і уже у 2021 році експерти планують, що врожайність зросте, а відповідно і прибуток. Країна є нетто-експортером, тому український виробник може побачити додаткові можливості для себе враховуючи тенденції, які відбуваються в ЄС.

Читайте також: Українське свинарство: як не збанкрутувати і вийти на експорт

Успішні кейси

Серед виробників в Україні є ті, які пропонують суперфуди, які досить популярні у всьому світі.  До них відносяться масло криля, мальтодекстрин, спірулін, амарантове борошно, ферментований чорний часник.

«Криль виловлюється в Антарктиці і в Україні уже працює 2 підприємства, які виробляють з нього масло. Загалом об’єм ринку криля складає понад $300млн. Мальтодекстрин – це продукт глибокої переробки кукурудзи, який використовують як консервант, харчову добавку. За кордоном 900г продають за $5-30 у залежності від якості продукції. В Україні уже 4 компанії виробляють продукти зі спіруліна.

Сьогодні ми спостерігаємо дефіцит амарантового борошна в країні та світі. Ті фірми, які зможуть налагодити експорт амарантового борошна, отримають значні переваги. Ферментований чорний часник досить цікавий, ми з ним зіткнулися вперше у 2021 році. Сьогодні цей ринок тільки починає формуватися. Зазначу, що вартість такого часнику – $50-55 за кг», – говорить Богдан Шаповал, генеральний директор Асоціації «U-Food».

Ринки збуту суперфудів – це не класичні рітейли. Інтернет-магазини, міжнародні платформи, магазини здорового харчування – основні місця їх реалізації.