Як норми висіву ріпаку впливають на показики продуктивності рослин – AgroTimes
Тенденція зміни норми висіву ріпаку в бік суттєвого зменшення, що спостерігається в Україні, зумовлена насамперед покращенням системи обробітку ґрунту й оптимізацією інших агрозаходів.
Про це пише Віктор Щербаков, доктор сільськогосподарських наук (Одеський державний аграрний університет) у своїй статті в журналі The Ukrainian Farmer.
За його словами, за умов низького технологічного рівня виробники вимушені використовувати високі норми висіву, аби створити бажаний за густотою стеблостій. Саме ця обставина зумовила суттєво менші норми висіву більшості культур у розвинених країнах світу.
«За останні 20 років Україна підвищила планку агротехнологій і тепер цей рівень є близьким до західних країн Європи. Саме тому з’явилась можливість і в нас помітно зменшити норми висіву. Для озимого ріпаку таке зменшення особливо актуальне – з огляду на надзвичайно високий рівень компенсаторики кількісних втрат рослин унаслідок зростання індивідуальної продуктивності», – зазначив науковець.
Так, якщо порівняти індивідуальну продуктивність ріпаку залежно від густоти рослин, то різниця між крайніми варіантами (20 і 80 рослин на 1 м²) становить близько 500%. Насамперед це стосується кількості стручків на рослині, яка коливається від 74 до 237.
«Щодо кількості насінин у стручку та їх розміру (маса 1000 насінин), то тут коливання не перевищує 20% за озерненістю стручка та 8-9% за масою 1000 насінин. Отже, головним показником індивідуальної варіабельності є кількість стручків. Цей показник не є генетично детермінованим і тому його коливання дуже великі», – підсумував Віктор Щербаков.
Нагадаємо, за 30 років середні норми висіву ріпаку зменшились більш ніж у 10 разів.