Тенденції ринку паперової упаковки: розвінчання міфів та майбутній розвиток
«Не в пластиці!» – всього за два роки, ця думка оселилася в підсвідомості значної частини нашого суспільства. Ми вже не хочемо бути співучасниками вбивства планети, але відповіді на питання «У чому?» дуже різняться. Різні матеріали обростають легендами і міфами, не без участі пластикового лобі, а особливо підприємливі бізнесмени спекулюють на почуттях споживача і підсовують нам «біопластик», псевдорозкладаємі матеріали і т.ін.
У бажанні розібратися, стало зрозуміло, що короткий поверхневий опис не розкриє суті і кожна категорія вимагає свого детального вивчення. Так з’явилася ідея зробити огляд кожної групи матеріалів. Почнемо з паперу, з дуже давнього супутника людини, давно зарекомендувавшого себе як чудовий тип упаковки і безпечний біорозкладаний матеріал. Чому ж папір поступився місцем пластику?
До 70-х років 20-го століття у виробництві і побуті найчастіше використовувалися упаковка з паперу, картону. Але чим сильніше розвивалося суспільне споживання, тим стрімкіше виробники товарів переходили на упаковку з штучних полімерів. Пластик виявився дешевшим і витіснив органічного суперника за кілька років з більшості галузей. Свою помилку людство усвідомило через 30 років, коли вперше виявилися острова з пластика в океані. Сьогодні, у зв’язку з масовим поверненням пакувальних рішень в сектор паперу, з’явилися критичні зауваження на адресу целюлозної індустрії з приводу нібито великих енерговитрат на виробництво паперу, але це саме той самий випадок виривання з контексту. Дійсно, переробка первинної деревини в пульпу вимагає значних витрат електроенергії і води, але треба враховувати, що ділити ці витрати треба не на один цикл виробництва, а на безліч циклів подальшої рециклінгової переробки волокна. Треба розуміти, що виробництво паперу з макулатурного волокна вимагає на порядок менше енерговитрат і порівняти зі споживанням ресурсів при виробництві пластику. Паперове волокно можна повертати до життя до 30-ти разів! А системи збору макулатури, це в основному гігантські торгові мережі, забезпечують понад 70% постійного повернення целюлози в виробничий цикл.
Сам по собі папір і навіть картон не можуть виконати функції міцної, надійної упаковки для важких товарів, тому в масовому використанні знаходиться похідні від паперу: гофрокартон, мікргофрокартон і пульперкартон.
Гофрокартон
Як зробити гнучкий матеріал міцним? Дуже просто, візьміть два гнучких листа і поставте між ними перегородку. Це і є гофрокартон.
Він складається з двох шарів картону і шару паперу між ними. Цей внутрішній шар «хвиля», приклеєний до плоских шарів і створює дуже міцну конструкцію.
Висота «хвилі» становить від 2,5 до 5 мм, це забезпечує жорсткість, але через таку товщини виробу важче надати складні форми. Як наслідок, з гофрокартону роблять упаковки для великих виробів – коробки, упаковки для габаритних вантажів, а також використовують при ремонті і вантажоперевезеннях. За типом гофрований картон буває 2-шаровий, 3 шаровий, 5-шаровий і 7-шаровий.
Микрогофрокартон – це 3-шаровий гофрокартон. Висота «хвилі» у цього матеріалу 1,1- 1,7 мм, тому він легко гнеться і підходить для виготовлення більш складних упаковок. З цього матеріалу роблять коробки, подарункові упаковки, різні комплектуючі, роздрібну упаковку для продуктів.
Пульперкартон – це формоване паперове волокно (ФПВ), яке отримують дуже простою операцією – формуванням макулатури під тиском. В результаті виходить досить міцний матеріал, який за міцністю не поступається пластику і навіть деяким видам дерева.
З матеріалу можна створювати цілісні вироби складної форми, яким не потрібна збірка. З пульперкартона виготовляють лотки для ягід і фруктів, упаковки для яєць, підстаканники для кави і т.д.
Якщо розглядати етапи виробництва, то гофрокартон і мікрогофрокартон виготовляються в два кроки – спочатку проводиться картон, а після він склеюється шарами. Пульперкартон робиться одним етапом – формуванням. Тому при виготовленні в атмосферу викидається менше CO2, а також скорочується використання природних ресурсів. На виробництві при одному етапі формування матеріалу витрачається менше води, електрики, газу в порівнянні з виготовленням в два і більше етапу. При виробництві гофрокартону і мікрогофрокартону викид СО2 становить 0,837 кг на один кілограм продукції. При виробництві пульперкартона показник СО2 становить 0,621 кг на кілограм продукції, що на 25% менше.
Використання еко-матеріалів
Гофрокартон і мікрогофрокартон мають гладку поверхню, через що на неї легко помістити контрастний друк. На поверхню відмінно наносяться логотипи, малюнки, написи. Це робить гофрокартон і мікрогофрокартон одним з інструментів маркетингу, адже друк дозволяє виділитися і підвищити інтерес покупців.
Пульперкартон має іншу структуру через особливості виготовлення, тому його поверхня не така рівна, як у гофрокартону. На поверхню пульперкартона можна нанести друк. Цей матеріал частіше використовується для упаковки продуктів, тому що з нього можна зробити лотки практично будь-якої форми.
Якщо перевага гофрокартону і мікрогофрокартону – це зручність
використання в маркетингових цілях, то пульперкартон цінний тим, що вважається найбільш екологічним матеріалом.
Споживачі хочуть все більше купувати еко-продукти і «зелені» пакувальні матеріали, а ринок підлаштовується під ці тенденції. Вибираючи товари в упаковках з гофрокартону, мікрогофрокартону або пульперкартона, ми підтримуємо повторну переробку сировини, вітчизняне виробництво, економимо природні ресурси і не забруднюємо навколишнє середовище.