На Херсонщині місцеві паливні брикети з рисового лушпиння розкуповують краще за рис – Seeds

У селі Приморському Скадовського району Херсонщини сімейне підприємство «Булюк» знайшло ефективне застосування лушпинню риса, який тут вирощують. З нього тепер виготовляють паливні брикетів на основі рисового лушпиння

Щороку підприємство отримувало понад чотири тисячі тонн рису-сирцю, переробляючи його на крупу. Водночас  майже 700 тонн лушпиння з року в рік відправляли на смітник — воно навіть на органічні добрива не підходило.

Тоді аграрії почали експериментувати з альтернативними видами палива, і директор підприємства Віктор Булюк не пошкодував 900 тисяч гривень на нову сучасну лінію з виробництва брикетів на основі рисового лушпиння.

Їх теплотворність значно менша, ніж у вугільних чи деревних, але й ціна майже втричі нижча — півтори тисячі гривень за тонну. Тому покупців на вчорашнє сміття не тільки не бракує: його розкуповують швидше, ніж, власне, рисову крупу!

«Брикетами з рисового лушпиння опалюємо адміністративну будівлю підприємства. Аби у приміщенні на два поверхи і площею понад триста квадратних метрів було тепло й затишно, на час холодів вистачає п’ятнадцять тонн такого палива.

Все інше в нас охоче розбирають мешканці Приморського (не всі вони користуються газовим опаленням) та сусідніх сіл. Тож витрати на лінію з виробництва брикетів окупилися за якихось три роки. Маємо змогу і безоплатно надавати по три центнери брикетів на сезон для обігріву хат одиноких стареньких у Приморському», — додає директор сімейного підприємства Віктор Булюк.

На рисовому лушпинні аграрії зупинятися не збираються. Вони опанували також технологію виготовлення паливних брикетів із лушпиння сої. Їх теплотворність виявилася вищою, тож і ціна сягнула 2,5 тисячі гривень за тонну.

Такі брикети теж розбирають, наче гарячі пиріжки: адже в степовому Скадовському районі своїх запасів лісу на дрова практично немає, а вугілля, завезене за тридев’ять земель, надто дороге. Тож «дрова» з лушпиння виявилися дуже доречними.