Наймане рабство стукає в двері України? – Seeds

Трудове рабство дедалі частіше стає темою моторошних повідомлень ЗМІ. І це не десь далеко, а тут – в Україні. Днями звістка про те, що на Херсонщині звільнили 13 рабів-заробітчан, яких “здавали в оренду” місцевим фермерам, приголомшила спільноту.

І це далеко не перше повідомлення про такі нездорові “трудові відносини” за нинішнє літо. Чимало їх було і в попередні роки. Чому в Україні склалася така ситуація, як завадити таким випадкам надалі SEEDS розповів адвокат АО “Абсолют” Олександр Таламанчук.

“Сьогодні те, що ми спостерігаємо у світі в сфері трудових відносин, можна назвати дуже точним терміном: “наймане рабство”. Втім, нагадаю, що у нас вже є і просто “рабство”.

Йдеться не тільки про країни Африки чи Азії, де “звичайне” рабство давно вже є нормою. Йдеться про Україну і країни пострадянського простору. Воно, рабство, існує і підпільно, а українська влада просто його не помічає”, – переконаний Олександр Таламанчук.

За словами юриста, у країнах периферії наймана праця набуватиме дедалі більшої ознаки рабства через:

1. зниження заробітних плат (масове безробіття дає роботодавцям таку можливість);
2. збільшення тривалості робочого дня;
3. введення на підприємствах системи штрафів;
4. широкого використання жіночої та дитячої праці (як більш дешевої);
5. ліквідації будь-якої соціальної інфраструктури (медицина, пенсійне забезпечення і т.д.);
6. трансформації трудового законодавства;
7. скасування профспілок;
8. використання військової сили для придушення будь-яких соціальних протестів і т.п.

“Подібно римським вільним громадянам, які в епоху Римської республіки опинилися перед загрозою повної люмпенізації, жителі України виявилися в аналогічній ситуації.

Нагадаю, що одним з виходів для римлян був догляд в те, що ми сьогодні називаємо “кримінальна сфера”. Наші громадяни також змушені використовувати цю можливість у всіх її проявах.

У міру подальшого просування України по шляху ринкових реформ це втеча громадян в тінь, і кримінал буде тільки посилюватися. Як показує досвід Стародавнього Риму – це шлях в нікуди.

Іншим виходом для римлян була еміграція. Аналогічний процес спостерігаємо і у нас за роки реформ країну покинули мільйони громадян, в першу чергу висококваліфіковані фахівці, які виявилися зайвими в своїй країні”, – нагадав Олександр Таламанчук.

“Сьогодні ми спостерігаємо наступні тенденції: є ряд власників низки активів, які навіть не замислюються про розвиток соціальних гарантій, розвитку медицини, культури, освітнього процесу серед населення або хоч який-небудь мінімум послуг які буде гарантувати (надавати) держава своїм громадянам.

Навіщо? Адже на першому місці прибуток. Сьогодні і зараз. І звичайно люди, які обслуговують активи власника. У зв’язку з цим пенсіонери, інваліди, малозабезпечені та інші, які не є “ефективними менеджерами” не цікаві власнику. Так як не рентабельні”, – продовжує юрист.

“Що робити сьогодні? Притягнути винних осіб до кримінальної відповідальності за ст. 149 КК Україна “Торгівля людьми”, проводити превентивні заходи й доводити кримінальні провадження до логічних вироків для винних осіб.

Проводити регулярні перевірки Державної служби України з питань праці та штрафувати власників бізнесу за наявності офіційного непрацевлаштованих працівників.

Впроваджувати державні програми по боротьбі з цим явищем, сприяти громадським організаціям боротьбі із торгівлею людьми та освітлювати проблеми, заходи, дій та успіхи у засобах масової інформації”, – пропонує Олександр Таламанчук.