В Україні названо ураженість посівів соняшнику хворобами (по регіонам) — AgroNews

В Україні оприлюднено прогноз розвитку хвороб соняшнику в 2020 році. Огляд складено на основі звітів обласних відділів прогнозування, фітосанітарної діагностики й аналізу ризиків Управління фітосанітарної безпеки Держпродспоживслужби України з питань безпечності продуктів і захисту споживачів, наводить дані І. Л. Марков, канд. біол. наук, професор НУБіП України. Про це пише agronews.ua.

Несправжня борошниста роса (пероноспороз) (Plasmopara helianthi Novot f. helianthi Novot.) у 2019 р. виявлена на 201 тис. га соняшнику (30,4% обстежених площ). Тривала посушлива та спекотна погода впродовж вегетаційного періоду рослин в більшості областей стримувала поширення і розвиток хвороби. Так, зовнішніх ознак проявлення несправжньої борошнистої роси на рослинах не було виявлено у господарствах Рівненської, Житомирської, Чернігівської та Харківської областей.

Максимальне поширення хвороби (53–79% обстежених площ) спостерігалось в господарствах Тернопільської, Чернівецької, Кіровоградської та Вінницької областей, де було уражено 1–10%, максимум 17% рослин за інтенсивності розвитку 0,2–4,2%. На 35–44% обстежених площ культури хворобу виявили в господарствах Закарпатської, Дніпропетровської та Сумської областей з ураженням 5–10%, осередково – 20% рослин за інтенсивності розвитку 3–10%, максимум 18%. У Волинській, Івано-Франківській, Хмельницькій, Черкаській, Полтавській, Запорізькій, Херсонській та Луганській областях несправжню борошнисту росу виявляли на 10–27% обстежених площ культури, де було уражено 1,5–9,% максимум 12% рослин з інтенсивністю розвитку 0,2–3,0%, максимум 7,0%.

Незначне поширення несправжньої борошнистої роси (4–9% обстежених площ) спостерігалося в господарствах Київської, Миколаївської, Одеської та Донецької областей з ураженням 2–8%, максимум 15% рослин за розвитку хвороби 0,2–7%, осередками – 20%.

З огляду на наявний запас інфекції в посівах соняшнику, рослинних рештках, насінні, а також короткий інкубаційний період розвитку хвороби, у 2020 р. (за помірної температури і прохолодної дощової погоди, насамперед навесні та в першій половині літа) ймовірний інтенсивний розвиток несправжньої борошнистої роси як у дифузній, так і в місцевій формі. Критичними періодами найбільшої сприйнятливості соняшнику до несправжньої борошнистої роси є фази від сходів культури до формування 4–10 справжніх листків. Якщо за період після появи сходів соняшнику і до повного цвітіння ГТК буде перевищувати 1,1, то відбуватиметься інтенсивне поширення й розвиток хвороби від сильного до епіфітотійного.

Біла гниль (Sclerotica sclerotiorum dBy.) із обстежених 661,7 тис. га соняшнику в 2019 році виявлялась на 66,63 тис. га (10,1% обстежених площ) у вигляді прикореневої та стеблової форми в фазу цвітіння рослин, а під час дозрівання – у кошиковій формі. Її виявляли в усіх зонах вирощування, за винятком господарств Львівської, Івано-Франківської, Чернігівської та Житомирської областей.

Найбільше поширення хвороби зареєстровано в Сумській обл. (62% площ), де було уражено в середньому 6% рослин за розвитку хвороби 3%. В господарствах Буринського, Великописарівського, Краснопільського, Кролевецького, Недригайлівського, Роменського та Сумського районів білу гниль було виявлена на 100% обстежених площ з ураженням 3–8% рослин за інтенсивності розвитку 1–6%.

В господарствах Вінницької, Кіровоградської, Запорізької та Рівненської обл. хвороба була поширена на 30–58% площ з ураженням 2–6%, максимум 12% рослин за інтенсивності розвитку 0,2–3%. В Компаніївському, Вільшанському, Світловодському та Онуфріївському районах Черкаської обл. в період дозрівання соняшнику білою гниллю в середньому було уражено 6–7 % кошиків з розвитком хвороби 4–5 %.

На 6–16% обстежених площ соняшнику хвороба виявлялась у господарствах Тернопільської, Чернівецької, Хмельницької, Полтавської, Харківської, Донецької та Луганської областей з ураженням 1,5–7% рослин за інтенсивності розвитку 0,2–1,7%.

Незначне поширення білої гнилі (0,8–3,0% обстежених площ) спостерігалось у господарствах Миколаївської, Одеської, Херсонської, Волинської, Закарпатської, Київської, Черкаської та Дніпропетровської областей, де було уражено 0,2–4,0% рослин за інтенсивності розвитку 0,2–6,0%.

У 2020 р. біла гниль (стеблова і кошикова форми) за умов прохолодної дощової погоди (в період від появи перших язичкових квіток у кошиках і до кінця цвітіння) може набути широкого поширення і завдати відчутної шкоди у вигляді випадання уражених рослин, ламкості стебел, передчасного дозрівання рослин, ураження кошиків і насіння. Великий недобір врожаю можливий у разі недотримання сівозміни, використання незадовільних попередників, недотримання просторової ізоляції, внесенні незбалансованих доз добрив, гербіцидів, неякісного протруєння насіння та порушення інших технологічних прийомів вирощування.

Сіра гниль (Botrytis cinerea Fr.) у 2019 р. виявлялась на 63, 98 тис. га (9,7% обстежених площ) соняшнику в кошиковій формі, на поодиноких рослинах – у прикореневій і стебловій формах. Розвитку хвороби сприяли рясні опади в другій половині липня в період наливу та дозрівання насіння. Хвороба була поширена майже повсюди, за винятком Рівненської, Хмельницької та Харківської областей.

Найбільше поширення сірої гнилі спостерігалося в господарствах Сумської обл. (59% площ), де було уражено 5–10% рослин за розвитку хвороби 3–5%. В господарствах Великописарівського, Краснопільського, Кролевецького, Недригайлівського, Роменського та Сумського районів хворобу виявлено на 100% обстежених площ з ураженням 2–10% кошиків за інтенсивності розвитку 1–5%. В Київській обл. хворобою було уражено 30% площ культури з ураженням 2,8% кошиків. В господарствах Володарського, Згурівського та Кагарлицького районів хворобу виявлено на 100% обстежених площ, де вона уразила 2,8–3,5% кошиків за інтенсивності розвитку 0,5%. В господарствах Запорізької області хвороба спостерігалась на 31% обстежених площ з ураженням 4–9% кошиків за інтенсивності розвитку 1,0%.

На 12–25% обстежених площ сіра гниль фіксувалася в господарствах Івано-Франківської, Тернопільської, Закарпатської, Вінницької, Полтавської та Кіровоградської областей з ураженням 0,5–5,0% кошиків за інтенсивності розвитку 0,1–2,0%.

В господарствах Львівської, Волинської, Чернігівської, Чернівецької, Черкаської, Дніпропетровської, Миколаївської, Одеської, Херсонської, Луганської та Донецької обл. хвороба спостерігалась на незначних площах (0,2–6,5%), де було уражено 0,2–7,7% кошиків за інтенсивності розвитку 0,1–14%.

У 2020 р. поширення сірої гнилі на соняшникових полях значною мірою залежатиме від агрокліматичних умов вегетації, передусім під час дозрівання культури (за температури 16–28°С і вологості повітря 80–100%). Критичними періодами найбільшої сприйнятливості соняшнику до сірої гнилі є фази від сходів культури до формування 4–10 справжніх листків та від появи перших язичкових квіток у кошиках до кінця цвітіння. Повторне зараження кошиків сірою гниллю відбудеться на початку фази дозрівання насіння. За певного поєднання температури і вологості повітря, коли гідротермічний коефіцієнт (ГТК) буде вищий ніж 3 впродовж кількох днів, розвиток сірої гнилі відбуватиметься надзвичайно інтенсивно. Сильне ураження рослин гниллю спостерігатиметься, якщо за вегетаційний період культури середній показник ГТК сягатиме величини 1. Якщо ГТК буде в межах величин 0,9–0,8, то можна прогнозувати розвиток хвороби від помірного до слабкого.

Фомоз (Phoma oleraceae f. helianthituberosis Sacc.) у 2019 році виявлявся на 81,15 тис. га соняшнику (12,3% обстежених площ). Найбільше поширення хвороби (20–44% площ) спостерігалось у господарствах лісостепової зони в період дозрівання соняшнику, де було уражено 2,5–18%, максимум 30% рослин за інтенсивності розвитку 0,2–5%, максимум 10%.

В базових господарствах Богуславського, Миронівського та Переяслав-Хмельницького районів Київської обл. фомоз охопив 100% обстежених площ культури з ураженням 10–30% рослин за розвитку хвороби 4,5–5,5%. В базових господарствах Решетилівського, Лубенського та Пирятинського районів Полтавської обл. фомоз виявляли на 50–75% площ з середнім ураженням 6,6 (3–8)% рослин за інтенсивності розвитку 2,0 (0,7–3,0)%. Поширенню хвороби на посівах соняшнику сприяли агрокліматичні умови (дощі в червні-липні).

На Поліссі фомоз виявлявся на 21–32% площ з ураженням 3,0–5,4%, максимум 9% рослин за розвитку хвороби 2,2–10%. У Степу хвороба була менш поширеною і охоплювала 0,9–20% площ культури з ураженням 1,3–6%, осередками 20% рослин за інтенсивності розвитку 1,0–3,4%. У господарствах Миколаївської області періодичні опади сприяли в період дозрівання соняшнику поширенню фомозу, який уразив 15–75%, осередками 100% рослин.

За недотримання сівозмін і агротехніки вирощування культури у разі оптимальних гідротермічних умов (ГТК 1,0 і більше) в період вегетації соняшнику (висока відносна вологість повітря, температура 20–28°С, вологість ґрунту понад 60%, тривала наявність краплинної вологи на рослинах) та запасу інфекції в ґрунті, на рослинних рештках, насінні, ймовірність розвитку фомозу в 2020 р. прогнозується від помірного до сильного, в зоні Лісостепу – до епіфітотійного. Ураженість рослин хворобою інтенсивно зростатиме при вирощуванні сприйнятливих до хвороби гібридів і сортів соняшнику.

Іржа (Puccinia helianthi Schw.) була поширеною у всіх зонах вирощування культури і охопила 60 тис. га (9,08% обстежених площ). Найбільш інтенсивне ураження рослин хворобою спостерігалось у базових господарствах Пирятинського та Лубенського районів Полтавської обл. (50–75% площ), де було уражено 14 (3–18)% рослин за інтенсивності розвитку 3,4 (0,5–4,0)%. Інтенсивне ураження спостерігалось на рослинах, які вегетували у долинах та на краях посівів.

У Кіровоградській, Запорізькій, Житомирській, Хмельницькій, Львівській, Волинській, Чернівецькій, Луганській, Харківській, Миколаївській областях іржа охопила 9–33% площ культури, де уразила 2–20%, максимум 25% рослин за інтенсивності розвитку 0,2–6%. На 2–8% обстежених площ соняшнику в господарствах Закарпатської, Донецької, Одеської, Черкаської та Дніпропетровської областях іржа уразила 2–5% , осередками 12–18% рослин за інтенсивності розвитку 0,5–6,0, осередками 12%. В інших областях хвороби в посівах соняшнику не виявили.

У 2020 р. за умов частих атмосферних опадів, високої вологості повітря при температурі 18–20°С впродовж вегетаційного періоду соняшнику ймовірний розвиток іржі – від незначного до середнього.

Септоріоз (бура плямистість листків) (Septoria helianthi) у 2019 р. виявляли у всіх ґрунтово-кліматичних зонах на площі 23,62 тис. (3,57% обстежених площ). На Поліссі хвороба фіксувалась у господарствах Волинської обл., вона де охопила 36% площ соняшнику, з ураженням 7% рослин за розвитку хвороби 4,8%.

Найбільше поширення хвороби (50–67% обстежених площ) спостерігалось в господарствах Маневицького, Ковельського та Турійського районів, де у фазу цвітіння рослин було уражено 5–10%, максимум 17% рослин за розвитку хвороби 4,5–7,2%. У Львівській області септоріоз виявляли на 1,0% рослин у фазу бутонізації соняшнику лише в господарствах Жовківського району. В Рівненській обл. хвороба була поширена на окремих посівних площах культури (4% площ) в господарствах Дубнівського району з ураженням 2% рослин.

Незначне поширення хвороби спостерігалось у зоні Лісостепу та Степу. В господарствах Івано-Франківської, Тернопільської, Чернігівської, Чернівецької, Київської, Черкаської, Дніпропетровської, Харківської та Херсонської областях септоріозом було охоплено 6–31% обстежених площ за ураженості 6–11% рослин із розвитком хвороби 0,5–8%. В Запорізькій області септоріозом було уражено 23–50% рослин у слабкому ступені. В інших областях хвороба в посівах соняшнику не виявлялась.

У 2020 р. при оптимальному ГТК (висока вологість повітря і температура в межах 22–28°C) впродовж літнього періоду накопиченого запасу інфекції на рослинних рештках вистачить для прояву та інтенсивного поширення септоріозу в посівах соняшнику.

Фомопсис (темно-сіра плямистість стебел) (Phomopsis helianthi Munt.) у 2019 р. був виявлений лише в 3-х областях країни на площі 3,42 тис. га (0,51% обстежених площ). Хвороба була поширена в Рівненській обл. у базових господарствах Дубнівського, Острозького та Рівненського районів на площі 2,7 тис. га (30% обстежених площ господарств), де було уражено 15% рослин з інтенсивністю розвитку 3,5%. В Кіровоградській області фомопсис був поширеним у базових господарствах Олександрійського району на 0,12 тис. га (2% обстежених площ) з ураженням 3% рослин за інтенсивності розвитку 2%. В базових господарствах Добропільського району Донецької області фомопсис охопив 30 га посівів соняшнику (10% обстежених площ), де було уражено 3% рослин за розвитку хвороби 2%.

Беручи до уваги наявний запас інфекції у ґрунті, на рослинних рештках, насінні, а також біоекологічні особливості збудника хвороби Diaporthe helianthi (анаморфа: Phomopsis helianthi), за сприятливих умов для розвитку хвороби (випадання частих атмосферних опадів у другій половині вегетації соняшнику, вологості повітря 60–90%, температури повітря 18–27°С та надмірного азотного живлення рослин), у 2020 р. ймовірний розвиток фомопсису на соняшнику від помірного до середнього, насамперед в господарствах, де минулого року була поширена ця хвороба. Критичними періодами найбільшої сприйнятливості соняшнику до фомопсису є фази від 10 справжніх листків до повної бутонізації.

Альтернаріоз (Alternaria helianthi, A. alternata, A. zinniea) у 2019 р. виявлявся у вигляді окремих осередків на площі 5,9 тис. га (0,9% обстежених площ) у 10 областях країни. Значне поширення хвороби спостерігалось в господарствах Рівненської області, де було охоплено 34–64% обстежених площ з ураженням 2–12% рослин за незначного ступеня розвитку. Поширенню альтернаріозу сприяли висока вологість повітря в фазу бутонізації соняшнику та помірно тепла погода. В господарствах Закарпатської області, здебільшого в Мукачівському та Ужгородському районах, альтернаріоз виявлявся на 20% обстежених площ, де уразив 7%, максимально 14% кошиків за незначної інтенсивності розвитку. В господарствах Тернопільської обл.. (Борщівський р-н) хвороба уразила 2–5% рослин, в Львівській обл. (Радехівський район) – 1,5% рослин за інтенсивності розвитку 0,4–1,2%.

У базових господарствах Луганської обл. в період побуріння кошиків – початку збору врожаю соняшнику альтернаріоз охопив 18% обстежених площ з ураженням 3,5–7% рослин за інтенсивності розвитку 0,2–2,3%. В Миколаївській, Одеській та Херсонській областях хвороба виявлялась осередково на 1–9% обстежених площ з ураженням 2–5%, максимум 10% рослин, за інтенсивності розвитку 0,5–1,0%

У 2020 р. поширення і розвиток альтернаріозу ймовірні від незначного до помірного за умов випадання частих атмосферних опадів, рясних рос у період наливу та дозрівання сім’янок у кошиках рослин. (Слід зауважити, що зараження рослин і розвиток хвороби відбувається не лише за високої вологості повітря, а й у разі нестійкого зволоження середовища, коли показник ГТК не перевищує 0,6–0,9).

Вертицильозне в’янення (збудник – Verticillium dahliae Kleb.) у 2019 р. було виявлено лише у двох областях. У Тернопільській області хворобу зафіксували на 18% обстежених площ, де було уражено 2,7% рослин. У базових господарствах Черкаської області (Смілянський район) вертицильозним в’яненням було охоплено 10% обстежених площ соняшнику з ураженням 2,7% рослин.

З огляду на те, що соняшник найбільш вразливий до ураження вілтом у фазу цвітіння – формування насіння в кошиках, у 2020 р., за наявного запасу інфекції в рослинних рештках та ґрунті, вертицильозне в’янення, ймовірно, набуватиме більш значного поширення за умов порушення сівозмін, використання незадовільних попередників, у разі сухої та спекотної погоди, дефіциту вологи в ґрунті у фазу цвітіння – формування насіння в кошиках.

Аскохітоз (Ascochyta helianthi Abramov) виявлявся в посівах соняшнику лише в господарствах Черкаської області (Городищенський р-н.) на 6% площ культури, де було уражено 2,4% рослин за розвитку хвороби 1%. В інших областях хвороба епізодично виявлялась на поодиноких рослинах.

У 2020 р., за наявного запасу інфекції на рослинних рештках та насінні, інтенсивне поширення та помірний розвиток хвороби ймовірні в разі вологості повітря понад 60% і температури в межах 22–28°C впродовж літнього періоду.

Бура суха гниль кошиків (Rhizopus nodosus Namysiowski, Rhizopus nigricans Ehrenb) спостерігалася в господарствах Запорізької обл., де було уражено 6–12% кошиків. В уражених рослин кошики засохли, а насіння стало щуплим і гірким на смак. В Миколаївській області в період дозрівання хвороба була поширеною на 20% обстежених площ з ураженням 5–15% кошиків за інтенсивності розвитку 30%.

За наявного запасу інфекції в уражених рослинних рештках та насінні в 2020 р. значне поширення й інтенсивний розвиток хвороби відбудуться під час дозрівання рослин за умов коливань вітряної вологої та спекотної сухої погоди, тривалих густих туманів; короткої ротації культури в сівозміні, внесенні надмірних доз азотних добрив, на загущених, забур’янених посівах, у разі наявності падалиці соняшнику в посівах сільськогосподарських культур, вирощування сприйнятливих до хвороби сортів і гібридів соняшнику.

Борошниста роса (Erysiphe cichoracearum DC. f. helianthi Jacz.) спостерігалась у фазу цвітіння соняшнику на 4,0–6% рослин за незначного ступеня ураження лише в господарствах Жидачівського району Львівської обл. В інших областях вона зустрічалась на поодиноких рослинах.

Беручи до уваги наявний запас інфекції у ґрунті й на рослинних рештках за сприятливих умов для розвитку хвороби (суха спекотна погода або чергування тривалих посух із короткочасними дощами, тривала втрата тургору листків у фазу цвітіння рослин), у 2020 р. ймовірний незначний розвиток борошнистої роси на соняшнику, насамперед в місцевостях, де вирощують топінамбур, топісоняшник і не дотримують просторової ізоляції між цими культурами і соняшником.

Вовчок соняшниковий (Orobanche cumana Wallr.) у 2019 році виявляли в посівах соняшнику лише в зоні Степу (Миколаївська та Одеська обл.). При проведенні фітосанітарного моніторингу посівів соняшнику в базових господарствах Миколаївської обл. на деяких площах культури вовчок паразитував на 25%, максимально 80% рослин за чисельності 3–12 квітконосів на рослину.

В Херсонській обл. вовчок був поширеним в основному на посівах гібридів та сортів соняшнику, нестійких до всіх рас вовчка. На початку цвітіння рослин паразит виявляли на 1–3 % площ соняшнику майже у всіх районах області, він уразив 1–3% рослин. В господарствах Одеської області паразит у посівах соняшнику не зустрічався.

За наявного запасу насіння паразита у ґрунті (насіннєва продуктивність однієї рослини вовчка становить 60–100 тис. насінин, життєздатність яких в ґрунті зберігається впродовж 8–12 років) та недотримання сівозмін у 2020 р. слід очікувати інтенсивного поширення вовчка соняшникового, насамперед там, де його виявляли в минулі роки, та при вирощуванні гібридів і сортів соняшнику, схильних до ураження окремими расами паразита.

За матеріалом Агроном.