Рисівники півдня України скорочують посівні площі
Через 30-відсоткове збільшення плати за транспортування води зрошувальними каналами аграрії Херсонщини скоротили площі під вирощування рису.
Про це пише golos.com.ua.
«Урядова пропозиція знизити ввізне мито на рис споживачам не допоможе, а виробникам зашкодить. Підтримка трейдерів, яка їм не дуже-то й допоможе, але загрожує обернутися шкодою для аграріїв», — так рисоводи Херсонщини характеризують урядову пропозицію тимчасово знизити з п’яти відсотків до нуля ввізне мито на деякі види зернових, у тому числі й на рис.
Ініціатори поданого до Верховної Ради законопроекту вважають, що «нульовий варіант» допоможе стабілізувати ціни на крупу й запобігти їх дефіциту.
«У карантин рисова крупа не стала об’єктом таких відвертих спекулятивних маніпуляцій, як гречка. Оптові закупівельні ціни на неї справді зросли з 15 до 17,8-18 грн/кг, а роздрібні — до 19-22 грн. Це не йде в жодне порівняння із гречаною крупою, на яку в супермаркетах, надто київських, прайс «зашкалює» за 50 грн. Та й про дефіцит говорити годі — рису вдосталь. Крім того, митні ставки на імпортний рис у нас і без «нульового варіанта» не йдуть ні в яке порівняння зі ставками сусідніх країн. У Болгарії, Польщі, Румунії, Угорщині з тонни «білого золота» беруть 150-190 доларів митних платежів, а в Україні — 5-10 доларів. Ну, відмовимося ми від них, і це буде рівнозначно знижці у п’ять баксів на купівлю «мерседеса». Споживачам така «щедрість» не допоможе, а виробникам зашкодить», — зазначив директор Інституту рису НААН України (Скадовський район) Володимир Дудченко.
Як відомо, аграрії Херсонщини вирощують майже половину всіх обсягів вітчизняного рису. Однак через 30-відсотове збільшення плати за транспортування води зрошувальними каналами вони і так скоротили площі під цю вологолюбну культуру, перепрофілювавши «чеки» під озимі, соняшникові поля й баштани. Адже кавуни й соняшник не потребують, аби їх «заливали», тобто їх собівартість менша, а дохідність зараз практично не відрізняється.
«Аби рису вирощували більше й задовольняли бодай внутрішній попит, треба стимулювати не ввезення «білого золота», а його виробництво. Для цього маємо розробляти цільові програми розвитку зрошення, створення нових високопродуктивних сортів культури. Тоді й можна буде говорити про реальну допомогу споживачеві», — підсумував науковець.