Через погіршення сівозмін в Україні фіксують появу ефекту «гербіцидної ями»

Нерідко за умов беззмінного вирощування або монокультури та при використанні впродовж декількох агросезонів певного препарату (навіть за чітко за визначеним виробником регламентом), сільгосптоваровиробник на 3-4-й рік стикається із проблемою очевидної гербіцидної дії стосовно самої культурної рослини – так званим ефектом “гербіцидної ями”. Пише журнал “Агроном”.

Це відбувається через накопичення діючої речовини та її метаболітів у ґрунтово-поглинальному комплексі.

«Явище «гербіцидної ями» ідентифікується в більшості випадків як зниження польової схожості культури і, відповідно, строкатість сходів, їх значна нерівномірність у часі, істотне уповільнення ростових процесів і збільшення тривалості міжфазних періодів на початкових етапах онтогенезу, розбалансування в механізмі протікання різних метаболічних процесів, хлороз і плямистість листя, опіки, скручування листя вздовж чи впоперек центральної жилки, зменшення толерантності щодо пошкодження фітопатогенами та фітофагами через стоншення кутикулярного шару, розбалансування ростових і продуктивних процесів аж до повної відсутності формування генеративних органів, формування насіння із незадовільними якісними показниками чи посівними кондиціями тощо», – каже доктор с.-г. наук, професор Херсонського державного аграрного університету Олександр Жуйков.

Вчений вважає, що зважаючи на розбалансовану через надмірний пестицидний пресинг ґрунтову мікрофлору, перманентний дефіцит ґрунтової вологи, прогресуючий дефіцит гумусу спрогнозувати кількісно-якісні та часові рамки зазначеного ефекту нагромадження гербіциду в орному та підорному горизонтах майже неможливо.

«Скептики зазначеної теорії можуть опонувати: певним чином розв’язати зазначену проблемну ситуацію зможе так звана «гербіцидозміна», однак і тут не все так райдужно, – переконаний Олександр Жуйков. – Все частіше (здебільшого, в працях іноземних колег) з’являється загрозлива інформація стосовно «кросдії» пестицидних сполук (звісно, в першу чергу гербіцидної природи) – ефекту, коли в ГПК за різних умов температури, вологості, під впливом кореневих виділень культурних рослин і в результаті взаємодії із продуктами життєдіяльності ґрунтової біоти починають створювати хімічні зв’язки діючі речовини різних гербіцидів і їх метаболіти, що потрапили в ґрунт не обов’язково саме цього агросезону, а й на рік-два раніше! Варіантів «хімічного малюнку» новоутвореної сполуки може бути декілька – від абсолютно безпечної для рослинного організму речовини (за окремими дослідженнями – навіть біологічно активної) і аж до композиції із яскраво вираженими гербіцидними властивостями».

Щоб не потрапити до «гербіцидної ями» науковець радить дотримуватися наступних заходів:

– науково обґрунтована система сівозмін, уникання повторних просівів та монокультури і, відповідно, ефекту «накладання» гербіциду;

– адаптована відносно зональних умов система основного та передпосівного обробітку ґрунту;

– залучення до агроценозів сидеральних та фітомеліоративних культур;

– інтегрування до системи догляду за посівами механічних способів боротьби із бур’янами;

– уникання застосування «порогових» норм застосування гербіцидів та їх внесення в критичні фази розвитку культури;

– комплексне застосування в бакових сумішах з гербіцидами препаратів, що збільшують толерантність культури до діючої речовини (бактеріальні та хелатні добрива, стимулятори росту, імуномодулятори тощо);

– цілеспрямована робота з відновлення кількості та активності ґрунтомешкаючої мікрофлори як суттєвого чинника зниження фітотоксичного впливу залишків гербіцидів.